Яке-дель-Норте
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Яке-дель-Норте | |
|---|---|
 | |
| 19°50′24″ пн. ш. 71°41′13″ зх. д. / 19.84000000002777853° пн. ш. 71.68694444447177716° зх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 19°04′36″ пн. ш. 70°56′36″ зх. д. / 19.07680000002777732° пн. ш. 70.94340000002777913° зх. д. |
| Гирло | Атлантичний океан |
| • координати | 19°50′24″ пн. ш. 71°41′12″ зх. д. / 19.84010000002777829° пн. ш. 71.68680000002778741° зх. д. |
| Країни: |  Домініканська Республіка |
| Довжина | 296 км |
| Площа басейну: | 7053 км² |
| Середньорічний стік | 97 м³/с |
| Притоки: | Jimenoa Riverd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Яке-дель-Норте (ісп. Río Yaque del Norte) — найдовша річка Домініканської Республіки, а також друга за довжиною річка Гаїті після річки Артибоніт. Її довжина 296 км, вона впадає в Атлантичний океан[1][2].
Яке або яки — назва двох річок народом таїно в Домініканській Республіці. Одна називається Yaque del Norte («Північний Yaque») і йде на північ Гаїті, впадаючи в Атлантичному океані ; а друга, Yaque del Sur («Південний Yaque»), йде на південь, впадаючи в Карибське море.
Під час свого першого візиту до Гаїті в 1492 році Христофор Колумб побачив річку в її гирлі й назвав її Ріо-де-Оро («Золота річка»), тому що він знайшов там багато маленьких шматочків золота. Під час свого другого візиту він побачив річку в іншому місці, і вирішив, що це інша річка, і назвав її Ріо-де-лас-Каньяс («Річка очеретів»), тому що на кордонах річки росло багато високих цукрових очеретів.[3]
Колумб побудував біля річки три форти: Есперанса, Магдалена і Сантьяго.[3] Перші два були залишені, а Сантьяго переміщено в інше місце під назвою Сантьяго-де-лос-Кабальєрос. Пізніше Сантьяго-де-лос-Кабальєрос знову перенесли до річки, де сьогодні стоїть сучасне місто.
Джерело Яке-дель-Норте знаходиться на висоті 2580 метрів, на горі Піко-дель-Яке, в центральній частині Центрального гірського хребта Кордильєр. Там річка називається Лос-Гуанос або Ріо-де-ла-Дереча («Річка справа»). Назва Яке-дель-Норте використовується лише тоді, коли до неї приєднується інша невелика річка, Лос-Таблонес або Ріо-де-ла-Іск'єрда («Річка зліва») в Манабао, на захід від Харабакоа, на висоті 900 м.[4]
Від Манабао річка тече на схід, через північно-західну частину провінції Ла-Вега. Діставшись до Харабакоа, вона повертає на північ, до Сантьяго. Річка Хіменоа впадає в неї в Харабакоа.
Біля Сантьяго-де-лос-Кабальєрос річка повертає на північний захід і протікає через долину Яке-дель-Норте, західну частину Сібао.
Її гирло знаходиться в затоці Монте-Крісті, на південь від міста Монте-Крісті. Річка впадає в Атлантичний океан.
Її основні притоки — річки Бао, Аміна, Мао та Гуаюбін.
Місто Сантьяго-де-лос-Кабальєрос є найважливішим домініканським містом поблизу річки. Він також проходить поблизу міст Харабакоа, Мао, Гуаюбін, Кастаньюелас і Монте-Крісті.
За площею 7044 км 2 її водозбірний басейн є найбільшим у Домініканській Республіці і другим за величиною на острові. Його витрата (об'єм води, яка проходить через ділянку річки за одиницю часу) становить 97,0 кубометрів на секунду в Пало-Верде, на південний схід від Монте-Крісті.[1]
Через скидання на заводі, неправильне управління водою та перегородження, Яке-дель-Норте зараз дуже забруднена; вона дуже зменшена у розмірах, і на більшій частині її течії немає риби. Американські крокодили (Crocodylus acutus) колись населяли Яке-дель-Норте та інші річки Гаїті,[5] але зараз вони зустрічаються лише у великих озерах острова (Енрикільйо і Етанг Соматр).
Вода річки використовується для зрошення, в основному в долині, що йде від Сантьяго до Монте-Крісті, долині Яке-дель-Норте. Вирощуються культури серед яких рис, банани, подорожники, маніоку, тютюн та овочі.[1].
Яке-дель-Норте переважно мілководна, тому навігація обмежена невеликими човнами. Проте під час вологого сезону річка значно повноводніє, що спричиняє подекуди повені. У 1972 році її води були перекриті, щоб використовувати електроенергію на греблі Тавера.
Уздовж річки є кілька дамб для виробництва електроенергії, зберігання води для поливу та запобігання повеням. Річка має довжину 298 км, є водозбірним басейном для північного заходу країни і є економічно важливим джерелом зрошення для рисоводства та іншого сільського господарства.
- ↑ а б в De la Fuente, Santiago (1976). Geografía Dominicana (Spanish) . Santo Domingo: Editora Colegial Quisqueyana. с. 112—118.
- ↑ Yaque Del Norte River. National Geospatial Intelligence Agency, GeoNames Server. Процитовано 2 серпня 2021.
- ↑ а б Las Casas, Bartolomé de (1965). Historia de las Indias (Spanish) . Mexico: Fondo de Cultura Económica.
- ↑ Rodríguez T., Ramón Isidro (200). El Río Yaque del Norte desde el Pico Duarte hasta Montecristi (Spanish) . Dominican Republic. с. 134. ISBN 99934-0-076-9.
- ↑ de Saint-Méry, M.L.E. Moreau (1797–1798). Description topographique, physique, civile, politique et historique de la partie française de l'isle Saint-Domingue (French) . Philadelphia, Paris, Hamburg.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
