Язепс Вітолс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Язепс Вітолс | |
|---|---|
| латис. Jāzeps Vītols | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 липня 1863[1][2][…] |
| Місце народження | Валміера, Ліфляндська губернія, Російська імперія[4][1] |
| Дата смерті | 24 квітня 1948[1][2][3] (84 роки) |
| Місце смерті | Любек, Шлезвіг-Гольштейн, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина[1] |
| Поховання | Лісовий цвинтар |
| Громадянство | Російська імперія і Латвія |
| Професії | піаніст, диригент, композитор, викладач університету, музичний критик |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Римський-Корсаков Микола Андрійович |
| Відомі учні | Люція Гарута, Юдіна Марія Веніамінівна і Дранишников Володимир Олександрович |
| Інструменти | фортепіано і орган[d] |
| Жанри | симфонія |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Нагороди |   |
 Файли у Вікісховищі | |
Я́зепс Ві́толс, (латис. Jāzeps Vītols, рос. Иосиф Иванович Витоль; 26 липня 1863, Валміера — 24 квітня 1948, Любек) — латвійський композитор і педагог.
Отримав освіту в Петербурзькій консерваторії по класу композиції у Миколи Римського-Корсакова. По закінченню викладав у ній (в 1901—1918 — професор). Серед його учнів — Сергій Прокоф'єв і Микола Мясковський. Після жовтневого перевороту виїхав до Риги, де став одним з найбільших представників музичної культури незалежної Латвії. 1918 року він очолив Латвійську національну оперу, рік по тому заснував Латвійську консерваторію, у якій займав пост професора композиції й ректора (до 1944 року, з перервою в 1935—1937 роках). У його класі навчалися практично всі відомі згодом латвійські композитори, а також деякі литовські. 1944 року з окупацією Латвії радянськими військами, Вітолс емігрував у Німеччину, де й провів останні чотири роки життя.
Вітолс — автор перших у латиській музики творів у жанрі симфонії (1888), фортепіанної сонати (1885), струнного квартету (1899). Синтезувавши впливи європейської і російської музики кінця XIX століття, композитор також використав у своїх творах елементи латиського музичного фольклору. У творчому доробку також вокальні твори, більше 100 хорів без супроводу тощо.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119033062 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ В. Витоль // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 247.
- S. Vēriņa. Jāzeps Vītols: komponists un pedagogs. — Рига, 1991
- L. Apkalns. Jāzeps Vītols: Portrait eines lettischen Komponisten, в его книге: Lettische Musik (Wiesbaden, 1977), стр. 247-65
- Язепс Вітолс на сайті Латвійської Національної бібліотеки (латыш.)
- Язепс Вітолс. Енциклопедія Санкт-Петербурга(рос.)
 | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNE: XX5542219 · BNF: 148165395 · CiNii: DA12934317 · ERRR: a11379297, a11251256 · FAST: 291803 · Freebase: /m/02pws39 · GND: 119033062 · ICCU: MUSV067875 · ISNI: 0000000080946293 · J9U: 987007296099105171 · KANTO: 000191919 · LCCN: nr91033190 · LIH: LNB:V*94505;=BJ · LNB: 000017521 · MAK: 9810620711505606 · NCF: ncf10244217 · NKC: jo2009521346 · NLA: 1818286 · NLI: 000200877 · NTA: 183635639 · NUKAT: n2010034547 · RERO: 02-A025136963 · SUDOC: 122420217 · VIAF: 15037746 · РНБ: 77118845 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
