Гримчак Юрій Миколайович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Юрій Миколайович Гримчак | |
|---|---|
 Юрій Гримчак у 2012 | |
| Народився | 30 жовтня 1965 (58 років) Донецьк |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | НАДУ при Президентові України |
| Членство | Верховна Рада України VI скликання і Інтернаціональний Рух Донбасу |
| Посада | народний депутат України[1] |
| Партія |  Третя українська республіка (колишня Народна самооборона) |
| У шлюбі з | Юлія |
| Діти | Аліна, Світлана, Ірина, Артур |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 6-го скликання | |||
| Народна самооборона (НУНС) | 23 листопада 2007 | — | 12 грудня 2012 |
Ю́рій Микола́йович Гримча́к (нар. 30 жовтня 1965, Донецьк) — український політик. Народний депутат України. Перший заступник голови партії «Народна самооборона». Міністр з питань надзвичайних ситуацій опозиційного уряду (з березня 2010). В минулому радник, згодом заступник міністра з тимчасово окупованих територій.
- 1980–1984 — навчався у Донецькому політехнічному технікумі.
- 1984–1991 — у Макіївському інженерно-будівельному інституті.
- 1985–1987 — дворічна служба в армії.
- 1999–2002 — навчання у Дніпропетровській філії Української академії державного управління при Президенті України. Здобув кваліфікаційний (освітній) рівень магістра державного управління.
- 1991–1993 — директор Центру науково-технічної творчості молоді Макіївського інженерно-будівельного інституту.
- 1993–1997 — директор ТОВ «Грисо» і ПМП «Гранд».
- На початку 1990-х років був одним із лідерів Інтернаціонального руху Донбасу[2].
- 1997–1998 — секретар Макіївського міського комітету Соціалістичної партії України.
- 1998–2001 — заступник голови Кіровської районної в Макіївці ради.
- Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 54, Донецька область, висунутий СПУ. «За» 0.76 %, 11 місце з 14 претендентів, на час виборів: помічник-консультант народного депутата України, Макіївська міська рада, член СПУ.
- 2002–2005 — помічник-консультант народного депутата України Юрія Луценка.
- Липень 2005 — серпень 2006 — заступник голови Донецької обласної адміністрації Вадима Чупруна.
- Член СПУ (1994–2006), перший секретар Донецького обласного комітету СПУ (квітень 2004–2006). Депутат Донецької обласної ради (2006–2007).
- З 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 — народний депутат України 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 73 в списку. Голова підкомітету з питань депутатської етики Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.
- 14 травня 2010 був повідомлений про відкриття кримінальної справи щодо подій у сесійній залі Верховної Ради України 27 квітня 2010.
- Під час подій Євромайдану в прямому ефірі 5 каналу зняв свою кандидатуру на 223 окрузі на користь Юрія Левченка[3].
- З 25 жовтня 2016 — радник міністра з тимчасово окупованих територій.
- З 10 березня 2017 року — заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.
14 серпня 2019 року Гримчака було затримано за підозрою у вимаганні хабаря розміром 1,1 млн $. В його квартирі проведено обшук, справою займається спільна слідча група з представників НАБУ, СБУ і УСР ГПУ. Разом з Юрієм, за словами дружини Юлії Гримчак, було затримано його брата. МінВОТ заявили, що затримання Гримчака не стосується діяльності міністерства і посадових обов'язків на посаді заступника міністра[4]. 16 серпня Чернігівський міський суд обрав запобіжний захід — утримування під вартою на 60 днів (до 15 жовтня) з можливістю застави в 6 млн гривень. Натомість Генпрокуратура вимагатиме змінити заставу на 12,5 млн грн[5].
В жовтні підозру було перекваліфіковано на «зловживання впливом»[6]. 13 листопада за клопотанням прокурора САП Юрію Гримчаку було продовжено термін арешту ще на два місяці. 20 грудня Ю. Гримчаку було зменшено розмір застави з 6 до 2 млн грн[7]. Помічникові Гримчака також було продовжено термін утримання під вартою — до 30 днів та встановлено заставу близько 4 млн грн[8]. 14 липня суд продовжив запобіжний захід Гримчаку та його помічникові щонайменше до 7 вересня[9]. 3 вересня домашній арешт було продовжено, а на 8 вересня заплановано перше засідання за справою[10]. 14 грудня Вищий антикорупційний суд скасував домашній арешт[11] .
23 лютого 2022 року Вищий антикорупційний суд України визнав підсудного винним у вимаганні $1,1 млн хабара та підбурюванні низки осіб до вчинення злочинів та засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна[12].
Дружина — Юлія Віталіївна (1977). Доньки Аліна, Світлана, Ірина. Син Артур.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ Колишній соціаліст та друг Генпрокурора Луценка. 10 фактів із життя Юрія Гримчака. espreso.tv. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- ↑ Гримчак зняв свою кандидатуру на користь Левченка. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
- ↑ СБУ оприлюднила відео з місця затримання Гримчака. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
- ↑ Справа Гримчака: усі подробиці. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019.
- ↑ ГПУ змінила підозру Гримчаку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ Гримчаку в три рази знизили заставу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Суд продовжив арешт Гримчаку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ Суд продовжив запобіжний захід Гримчаку. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 14 липня 2020.
- ↑ Суд продовжив домашній арешт Гримчаку і призначив дату засідання по суті. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 3 вересня 2020.
- ↑ ВАКС замінив домашній арешт екс-заступнику голови МінТОТ Гримчаку на особисте зобов'язання. ДОКУМЕНТ. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
- ↑ Колишнього заступника міністра посадили на 10 років, Главком, 24.02.2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.
- ВАКС засудив Гримчака до 10 років в'язниці [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 24.02.2022
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 20 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Верховна Рада України 6-го скликання [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.]
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
