Юрій-Станіслав Дідушицький
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Юрій-Станіслав Дідушицький | |
|---|---|
 Юрій-Станіслав Дідушицький, портрет | |
| Народився | 1670 |
| Помер | 6 вересня 1730 Львів |
| Поховання | Костел єзуїтів |
| Країна |  Річ Посполита |
| Національність | русин (українець) |
| Діяльність | письменник |
| Посада | Ловчий великий коронний[1], Консул Конфедерації, Конюший великий коронний[2], староста жидачівськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Рід | Дідушицькі |
| Батько | Франциск Дідушицький |
| У шлюбі з | Маріанна Тереза із Замойських |
Дідушицький Юрій-Станіслав (1670 — 6 вересня 1730, Львів) — шляхтич руського походження, державний діяч Корони Польської в Речі Посполитій, дипломат. Представник спольщеного руського роду Дідушицьких. Граф, титул надав король Август ІІ.[3]
Посади: староста жидачівський з 1694 року, конюший великий коронний, ловчий великий коронний (1703 р.). Син подільського воєводи Франциска Яна Дідушицького і Зофії з Яблоновських гербу Прус ІІІ, сестри великого коронного гетьмана Станіслава Яна Яблоновського,[4] який став його хресним батьком.[5] Був львівським послом на конвокаційний сейм 1696 року після смерти короля Яна ІІІ Собеського.
Автор політичних трактатів «Про елекцію польських королів», «Обсервації до коней і стад польських», «Латинська мова до Фрідріха Августа саксонського».
Під час дипломатичної подорожі до Риму отримав реліквії (мощі) св. Бенедикта, які помістили 1753 року у спеціально збудованій каплиці при костелі Петра і Павла єзуїтів у Львові, де він був похований (був мармуровий надгробок його та дружини Маріанни Терези (†1751, щлюб уклали 1704 року), доньки Марціна Замойського[6] із Замойських).
1740 року було проведено реставрацію костелу єзуїтів Львова його та дружини коштом.[7]
Його улюблений маєток — Цуцулівці (тепер Вільхівці поблизу Жидачева). Тут він заснував містечко, розбудував його.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 74. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 60. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Dzieduszyccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Jabłonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kronika domowa Dzieduszyckich… — С. 120.
- ↑ Zamoyscy (02) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925. — S. 86. (пол.)
- Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. (пол.)
- Konopczyński W. Dzieduszycki Jerzy Stanisław // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — T. VI, zeszyt …. — S. 109—111. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
