Штейгер Сергій Едуардович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сергій Штейгер | |
 | |
| Народження: | 11 листопада 1868 |
|---|---|
| Смерть: |
1937 Швейцарія |
| Країна: | Російська імперія |
| Освіта: | Єлисаветградське кавалерійське училище |
Сергій Штейгер (11 листопада 1868 — 1937, Швейцарія) — офіцер і громадський діяч, член IV Державної думи від Київської губернії.
Реформатського віросповідання. Походив зі шляхти Херсонської та Київської губерній [1]. Землевласник Канівського повіту (550 десятин).
Закінчив Рішельєвську гімназію в Одесі і Єлисаветградське кавалерійське училище (1888).
Служив офіцером у 2-му лейб-гусарському Павлоградському і 14-му гусарському Мітавському полках.
У 1891 — 1901 — перебував ад'ютантом при командуючому військами Одеського військового округу графі Олександрі Мусіні-Пушкін.
У 1901 вийшов у відставку в чині підполковника кавалерії і оселився в своєму маєтку Канівського повіту. Зайнявся сільським господарством і громадською діяльністю. Обирався Канівським повітовим предводителем дворянства (з 1907) і головою Канівської повітової земської управи (з 1911), був почесним мировим суддею Канівського судового округу. Дослужився до чину колезького радника.
1912 — обраний членом Державної думи від Київської губернії. Входив до фракції російських націоналістів і помірно-правих (ФНУП), після її розколу в серпні 1915 — до групи прихильників Петра Балашова. Був доповідачем комісії з військових і морських справ, а також членом комісій: з військових і морських справ, зі святкування 300-річчя дому Романових, з народної освіти, з народного здоров'я і зі шляхів сполучення.
У роки Першої світової війни займався допомогою пораненим і хворим воїнам. Був уповноваженим: Російського товариства Червоного Хреста в Канівському повіті, Комітету великої княгині Марії Павлівни, Київського губернського земства у Всеросійському Зеумському союзі.
Після Жовтневого перевороту переїхав до Одеси, у 1920 евакуювався з сім'єю до Константинополя. На еміграції у Чехословаччині, з 1931 — у Швейцарії, жив у Берні. Помер у 1937.
Був одружений двічі. Старший син — Борис Штейгер (1892 — 1937), співробітник Наркомосу і ОДПУ.Розстріляний.
Середній син від першого шлюбу: Анатолій, поет першої хвилі еміграції.
У другому шлюбі мав трьох дітей. Одна з доньок Алла (1909 — 1987) — поетеса і перша дружина художника Олександра Головіна (1904 — 1968).
- Державна дума Російської імперії: 1906-1917 . - М. РОССПЕН, 2008.
- ↑ Штейгер, баронский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
