|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Отто Юлійович Шмідт
нім. Otto Juljewitsch Schmidt рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Ім'я при народженні	рос. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ
Народився	18 (30) вересня 1891(1891-09-30) Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	7 вересня 1956(1956-09-07) (64 роки) Московська область, СРСР ·туберкульоз[1]
Поховання	Новодівичий цвинтар[2]
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Національність	балтійські німці
Діяльність	астроном, математик, мандрівник-дослідник, політик, викладач університету, фізик, державний діяч, психоаналітик, геофізик, географ, мандрівник
Alma mater	Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1913)[3] Друга київська гімназія
Галузь	дослідник Арктики, математик, астроном, геофізик
Заклад	Російська академія наук Імператорський університет Святого Володимира[1] МДУ Головне управління Північного морського шляху Schmidt Institute of Physics of the Earthd
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	академік УРСР академік АН СРСР
Науковий ступінь	магістр
Науковий керівник	Граве Дмитро Олександрович
Аспіранти, докторанти	Vladimir Andrunakievichd[3] Sergey Antonovich Chunikhind[3] Leopold Yakovlevich Okunevd[3] Aleksandr Antipovich Kulakovd[3] Aleksey Petrovich Ditsmand[3] Vladimir Konstantinovich Turkind[3]
Членство	ВУАН Академія наук СРСР Російська академія наук
Партія	КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія (1918)
Відомий завдяки:	дослідженням Арктики, математичним роботам
У шлюбі з	Шмідт Віра Федорівна
Діти	Vladimir Schmidtd Sigurd Ottovich Schmidtd
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Шмідт Отто Юлійович у Вікісховищі

Шмідт О́тто Ю́лійович (повне ім'я Шмідт Отто-Фрідрих-Юліус Юлійович, рос. дореф. Отто-Фридрихъ-Юліусъ Юльевичъ Шмидтъ^[4]; 18 [30] вересня 1891(18910930), Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 7 вересня 1956, Московська область, СРСР) — радянський математик, астроном, геофізик, дослідник Арктики, дійсний член АН УРСР (з 1934) та АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937).

Предки Шмідта по батьківській лінії походять з німців-колоністів, що перебралися до Ліфляндії (Латвія) у другій половині XVIII століття, а по материнській — латиші на прізвище Ергле (Ērgle). У родині Шмідта говорили трьома мовами: російською, латиською та німецькою. Сам він пізніше заявляв, що відносив себе до російської культури^[5].

У дитинстві працював у лавці письмового приладдя. Навчався у класичній Могильовській чоловічій гімназії^[be]. Гроші на навчання хлопця знайшлися у його латиського дідуся Фріциса Ергле.

Закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю (1909) та фізико-математичний факультет Київського університету (1913). Після закінчення університету був залишений для підготовки до професорського звання і під керівництвом професора Дмитра Граве почав свої дослідження з теорії груп. З 1916 — приват-доцент Київського університету.

З жовтня 1917 — начальник управління з продуктообміну Наркомату продовольства^[ru], в 1918—1920 — член колегії Наркомпроду. У 1918 вступив до РСДРП (інтернаціоналістів)^[ru], у 1918—1919 — член ЦК. У 1919 разом з усією партією був прийнятий в РКП(б)^[6], при цьому в його партійний стаж зарахували час перебування в партії інтернаціоналістів.

У 1921—1924 роках був завідувачем Державного видавництва^[ru]. Займався організацією реформи системи освіти. Був автором ідеї, творцем і головним редактором 1-го видання «Великої радянської енциклопедії». Однак коли випуск енциклопедії був майже завершений, Шмідта було знято з редакторської посади і усунуто від роботи над енциклопедією через його німецьке походження, хоча його германські предки знаходилися в російському підданстві з XVIII століття^[7].

1928 року Шмідт брав участь у першій радянсько-німецькій памирській експедиції^[ru], організованій АН СРСР. Метою експедиції було вивчення та сходження на найвищі вершини Західного Паміру.

У 1929 році заснував кафедру вищої алгебри фізико-математичного факультету^[ru] МДУ (з 1933 — механіко-математичний факультет МДУ^[ru]), якою завідував по 1949 рік^[8].

З 1932 по 1950 роки був головним редактором журналу «Математический сборник»^[ru][9].

У 1930—1934 роках керував знаменитими арктичними експедиціями на криголамних пароплавах «Сєдов»^[ru], «Сибіряков»^[ru] та «Челюскін»^[ru][10]. У 1930—1932 роках — директор Всесоюзного арктичного інституту^[11], у 1932—1938 роках — начальник Головного управління Північного морського шляху (ГУСМП).

З 28 лютого 1939 по 24 березня 1942 був віце-президентом АН СРСР. Після початку Німецько-радянської війни 19 липня 1941 року був направлений до Казані для підготовки евакуації туди установ АН СРСР. Перебуваючи в евакуації в Казані, Шмідт вступив у конфлікт із президентом АН СРСР Володимиром Комаровим. Комаров поскаржився Сталіну, після чого Шмідта звільнили з посади віце-президента АН СРСР і з усіх посад йому залишили лише одну — директора Інституту теоретичної геофізики^[ru][12].

Помер в 1956 році від туберкульозу. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Студент Київського університету (1912).  О. Ю. Шмидт — начальник Головпівнморшляху (1936)  Могила О. Ю. Шмідта на Новодівочому цвинтарі

Розробляв небулярну гіпотезу — модель утворення тіл Сонячної системи в результаті конденсації навколосонячної газово-пилової хмари.

Монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2 видавництва 1933) справила значний вплив на розвитку цієї теорії. Основним досягненням у цій галузі є теорема про ізоморфізм прямих розкладів нескінченних операторних груп із кінцевим головним рядом (1928). Шмідт є засновником московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. Вона виросла з семінару з теорії груп, організованого ним у 1930 році, який з часом перетворився на центр діяльності радянських алгебраїстів у цій галузі^[13].

Зробив внесок у вивчення північних полярних територій. У 1932 був начальником експедиції на пароплаві криголамного типу «Сибіряков»^[ru], що здійснила перше в історії плавання Північним морським шляхом за одну навігацію. Ініціатор та ідейний натхненник створення «Великої радянської енциклопедії» був головним редактором за дорученням уряду Радянського Союзу. Був ініціатором створення академічного інституту геофізики^[ru].

Був тричі одружений^[14]:

• Дружина — Віра Федорівна Шмідт (Яницька), сестра бібліотечного діяча, книгознавця, бібліографа, історика, географа, статистика, доктора географічних наук, професора Миколи Яницького.
  • Син — Володимир Оттович Шмідт (2 березня 1920 — 25 грудня 2008), кандидат технічних наук, професор МДІУ^[ru].
    • Внучка — Віра Володимирівна Шмідт (3 лютого 1944 — 7 листопада 2014) — педіатр.
    • Онук — Федір Володимирович Шмідт (нар. 3 жовтня 1946) — лікар-проктолог.
• Дружина — Маргарита Еммануїлівна Голосовкер (19 квітня 1889 — 8 листопада 1955), музеєзнавиця та літературознавиця, завідувачка сектору художньої ілюстрації Інституту світової літератури АН СРСР (1935—1949), авторка монографії «М. Ю. Лермонтов: життя та творчість» (1941); сестра філософа та перекладача Якова Голосовкера.
  • Син — Сігурд Оттович Шмідт^[ru] (15 квітня 1922 — 22 травня 2013) — радянський і російський історик, академік РАО.
• Дружина — Олександра Олександрівна Горська^[15] (1906—1995), учасниця експедиції на пароплаві «Челюскін»^[ru] (у списках значиться як прибиральниця), нагороджена орденом Червоної Зірки.
  • Син — Олександр Оттович Шмідт^[16] (15 вересня 1934 — 11 червня 2010).

• Герой Радянського Союзу (27.06.1937) — за керівництво організацією дрейфуючої станції «Північний полюс-1»
• 3 ордени Леніна (27.11.1932; 27.06.1937; 19.09.1953)
• 2 ордена Трудового Червоного Прапора (25.02.1937; 10.06.1945)
• Орден Червоної Зірки (20.04.1934)

• Вулиця Отто Шмідта в Києві (колишня Верхньоюрківська, на якій у будинку № 34 минули гімназичні та студентські роки майбутнього академіка; будинок знесено в 1980-х роках).
• У Києві ім'я О. Ю. Шмідта мала (до 1941 року) школа — колишня чоловіча гімназія, в якій він навчався^[17].

• Проспект Шмідта у Могильові.

• Острів Шмідта на архіпелазі Північна Земля.
• Мис Отто Шмідтa^[ru] на узбережжі Чукотки.
• Мис Шмідта^[ru] — селище міського типу в Іультинському районі Чукотського автономного округу
• У 1973—2008 роках у Чукотському автономному окрузі існував Шмідтівський район^[ru].
• Іменем О. Ю. Шмідта названо селище, яке нині входить до складу міського округу Новокуйбишевськ Самарської області.
• Проспект селища Николина Гора^[ru], де він прожив багато років на дачі.
• 14 грудня 1956 року Постановою Президії Академії наук СРСР № 681 Інституту фізики Землі Академії наук СРСР^[ru] присвоєно ім'я О. Ю. Шмідт. 26 жовтня 2011 року відкрито та встановлено в холі інституту бронзове погруддя (скульптор О. Д. Козачок^[ru]).
• У Мурманській гімназії № 4 ім'ям Отто Юлійовича Шмідта названо шкільний музей освоєння Арктик.
• З 1971 року АН СРСР, а з 1991 року Російською академією наук вручається Премія імені О. Ю. Шмідта^[ru] за видатні наукові роботи в галузі дослідження та освоєння Арктики.

• Астероїд 2108 Отто Шмідт^[18].
• Підлідна рівнина Шмідта в Антарктиді.
• До 1938 ім'я Шмітда носив криголам. У 1938 Шмідт був знятий з посади начальника Севморпуті, після чого криголам був перейменований на «Анастас Мікоян»^[ru].
• Науково-дослідний криголам проекту 97Н носив ім'я «Отто Шмідт» (період експлуатації: з 1979 по 1991 рік).
• У Радянському Союзі існували імена людей^[19][20]:
  • Оюшмінальд(а) — Отто Юльевич Шмидт на льдине (Отто Юлійович Шмідт на крижині)
  • Лагшмінальд(а) — лагерь Шмидта на льдине (табір Шмідта на крижині)
  • Лагшмівар(а), Лашмівар(а) — лагерь Шмидта в Арктике (табір Шмідта в Арктиці)
• Герой оповідань Марфи Семенівни Крюкової^[ru] «Поколін-борода та ясні соколи».

Бюст в Морському музеї[ru] в Архангельську  Поштова марка СРСР, 1935  Поштова марка СРСР, 1966  Поштова марка Білорусі, 2001

• Математические законы денежной эмиссии. — Москва; Петроград: Гос. изд-во, 1923. — 17 с., 2 л. диагр.
• Шмидт О. Ю. Исследование Арктики в Советском Союзе Архивная копия от 30 ноября 2011 на Wayback Machine (серия «Доклады советской делегации на международном географическом конгрессе в Варшаве»). — Москва, 1934.
• Шмидт О. Ю. Наши задачи в 1936 г. Доклад на Совещании хозяйственных работников системы Главсевморпути при СНК СССР 13 янв. 1936 г. Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine — Ленінград, 1936.
• Шмидт О. Ю. Абстрактная теория групп. — 2-е изд. — Москва-Ленінград: Государственное технико-теоретическое издательство, 1933.
• Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли. — Москва: 1957.
• Шмидт О. Ю. Избранные труды. Математика. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959.

• Визе В. Ю. Моря Российской Арктики: В 2-х тт. — Т. II. — Москва: Paulsen, 2016. — 340 с.: ил. — Серия «Международный полярный год». — ISBN 978-5-98797-130-7.
• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. . Астрономы: Биографический справочник. — 2-е изд., перераб. и доп. — Киев : Наукова думка, 1986. — 512 с.
• Корякин В. С. Отто Шмидт. — Москва: Вече, 2011. — 416 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 4 000 экз. — ISBN 978-5-9533-5770-8.
• Отто Юльевич Шмидт в истории России XX века и развитие его научных идей. / Глико А. О. (гл. ред.) — Москва: Физматлит, 2011.
• Садовничий В. А. Отто Юльевич Шмидт (1891—1956) // О людях Московского университета. — 3-е изд., дополненное. — Москва : Издательство Московского университета, 2019. — С. 111—116. — 3000 прим. — ISBN 978-5-19-011397-6.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Про нього у книзі пам'яті ІФЗ РАН
• Біографія Архивная копия
• Лабораторія імені Отто Юлійовича Шмідта
• Персональна сторінка Отто Шмидта на офіційному сайті РАН (рос.)
• Фонд Шмідта Отто Юлійовича на сайті Архіву РАН
• Шмидт Отто Юльевич. Летопись Московского университета. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 6 грудня 2017.
• Лорен Грехем. Природознавство, філософія та науки про людську поведінку в Радянському Союзі Архивная копия
•  Белоруские Колумбы. Отто Шмидт на YouTube // Кіностудія Білорусьфільм. 11 липня 2018 року.
• Schmidt/Šmidt, Otto Julʹevič (1891—1956) (Нім.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital.

Генеалогія та некрополістика	Математичний генеалогічний проєкт · Find a Grave · Geni.com · Родовід
Література та бібліографія	Open Library · Архів преси XX століття · Бібліографія історії чеських земель
Наука	Mathematical Reviews · zbMATH Open Database · Архів історії математики Мактьютор
Словники та енциклопедії	Біографічна енциклопедія астрономів (англ.) · Хорватська енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Internetowa encyklopedia PWN
Довідкові видання	Картотека Амбургера · Deutsche Biographie · KulturNav · Munzinger IBA · Герои страны
Нормативний контроль	BNB: ShmidtOttoI︠U︡lʹevich1891-1956 · BNF: 16487730w · CONOR.BG: 60481637 · CONOR.SI: 53070947 · FAST: 118390 · Freebase: /m/03hyy7 · GND: 119218259 · ISNI: 0000000109691504 · J9U: 987007275100805171 · LCCN: n83180674 · LIBRIS: mkz1x2w52264sxd · MAK: 9810637849905606, 9810591136305606 · Museo Galileo: 74163 · NKC: uk2015858221 · NLA: 1093031 · NLP: a0000001213446, a0000001875829 · NTA: 148244769 · NUKAT: n2005104958 · SELIBR: 105965 · SUDOC: 099597691 · VIAF: 47566528

п о р Перші Герої Радянського Союзу
1934	А. В. Ляпідевський · С. О. Леваневський · В. С. Молоков · М. П. Каманін · М. Т. Слепньов · М. В. Водоп'янов · І. В. Доронін · М. М. Громов
1936	В. П. Чкалов · Г. П. Байдуков · О. В. Беляков
1937	А. Д. Алексєєв · М. С. Бабушкін · П. Г. Головін · І. П. Мазурук · І. Д. Папанін · І. Т. Спірін · М. І. Шевельов · О. Ю. Шмідт · С. О. Данілін · А. Б. Юмашев
1938	Е. Т. Кренкель · Є. К. Федоров · П. П. Ширшов · О. М. Бряндинський · В. К. Коккінакі · В. С. Гризодубова · П. Д. Осипенко · М. М. Раскова
Іспанія 1936—1939	П. Арман · В. М. Бочаров · С. М. Бистров · В. С. Горанов · П. П. Десницький · П. Джибеллі · К. І. Ковтун · П. О. Купріянов · С. К. Осадчий · Д. Д. Погодін · П. В. Ричагов · П. А. Семенов · М. О. Селицький · С. Ф. Тархов · Б. О. Туржанський · С. О. Черних · Е. Г. Шахт · М. І. Шмельков · І. І. Копець · Н. Ф. Баланов · Г. М. Прокоф'єв · Д. Г. Павлов · М. П. Петров · І. Й. Проскуров · Г. М. Склезньов · В. С. Хользунов · П. О. Цаплін · М. В. Юдін · К. Я. Білібін · С. П. Денисов · К. І. Колесніков · В. М. Новиков · П. І. Пумпур · І. А. Хованський · Я. В. Смушкевич · Н. Ф. Баланов · О. В. Никонов · О. І. Родимцев · П. Ф. Шевцов · І. І. Євсев'єв · І. Т. Єрьоменко · Ф. К. Ковров · А. Г. Абрамович · І. А. Лакеєв · В. О. Новиков · А. К. Сєров · О. І. Гусев · М. К. Шатров · І. І. Душкін · О. Г. Романов · В. Ф. Кручинін · С. Я. Лапутін · О. С. Сенаторов · В. І. Шевченко · І. О. Бурмістров · М. С. Герасимов · С. І. Грицевець · М. П. Єгипко · П. Т. Коробков · О. С. Осипенко
Китай 1939—1940	О. С. Благовещенський · О. М. Боровков · С. С. Гайдаренко · А. О. Губенко · М. П. Жердєв · В. В. Зверєв · Г. П. Кравченко · І. І. Красноюрченко · М. М. Марченков · Є. М. Ніколаєнко · Ф. П. Полинін · І. П. Селіванов · С. В. Слюсарєв · С. П. Супрун · І. С. Сухов · Т. Т. Хрюкін