Школа мистецтв Святого Мартіна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Школа мистецтв Святого Мартіна | |
|---|---|
 | |
| 51°30′51″ пн. ш. 0°07′48″ зх. д. / 51.5142° пн. ш. 0.1299° зх. д.Координати: 51°30′51″ пн. ш. 0°07′48″ зх. д. / 51.5142° пн. ш. 0.1299° зх. д. | |
| Тип | академія мистецтв і дизайну |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Засновано | 1854 |
| Закрито | 1989 |
| Випускники | Category:Alumni of Saint Martin's School of Art |
| Штаб-квартира | Q126689007? |
 | |
 Saint Martin's School of Art у Вікісховищі | |
Школа мистецтв Святого Мартіна — художній коледж в Лондоні, Англія (Великобританія).
Школа мистецтв Святого Мартіна була заснована в 1854 році Генрі Макензі, вікарієм церкви Святого Мартіна-ін-зе-Філдс. З 1859 року установа перестала підпорядковуватися Церкві.[1] Спочатку школа була заснована на верхньому поверсі Північної школи Святого Мартіна на Касл-стріт (нині Шелтон-стріт), на північ від Лонг-Акра.[2] Заклад об'єднався з Лондонським інститутом у 1986 році,[3] тоді як у 1989 році він був об'єднаний з Центральною школою мистецтва та дизайну щоб сформувати Центральний коледж мистецтва та дизайну імені Святого Мартіна.[4][1][2]
Конкурс клубів малювання Гілберта-Гаррета було засновано в Сент-Мартінс у 1870 році, коли директором був Джон Паркер. Він був названий на честь сера Джона Гілберта, першого президента школи.[5]
З 1952 по 1979 рік Френк Мартін очолював відділ скульптури Святого Мартіна. Він залучив до викладання таких молодих скульпторів, як Ентоні Каро, Роберт Клатворсі, Елізабет Фрінк і Едуардо Паолоцці, а також найняв викладачів і за сумісництвом нещодавніх випускників факультету, зокрема Девіда Еннеслі, Майкла Болуса, Філіпа Кінга, Тіма Скотта, Білла Такера та Ісаака Віткіна.[4][6][7] Вплив Каро був особливо сильним, і група навколо нього стала відомою як нове покоління британських скульпторів. Скульптурний відділ став, за словами Тіма Скотта: «найвідомішим у світі мистецтва».[7]
Перший публічний виступ Sex Pistols відбувся в школі 6 листопада 1975 року; вони були гуртом підтримки для групи під назвою Bazooka Joe.[8]
У 1986 році Сент-Мартін став частиною Лондонського інституту, а в 1989 році об'єднався з Центральною школою мистецтва та дизайну, утворивши Центральний коледж мистецтва та дизайну Сент-Мартін.[9]
Книгарня Foyles переїхала в колишню будівлю коледжу за адресою 107 Чарінг Кросс Роуд у 2014 році.[10]
- ↑ а б Overview: St Martin's School of Art. Oxford Reference. Accessed July 2013.
- ↑ а б GB 2753 St Martin's School of Art [Архівовано 2007-03-21 у Wayback Machine.]. AIM25: Archives in London and the M25 area. Accessed July 2013.
- ↑ [s.n.] (August 2012). University of the Arts London (formerly The London Institute) A Brief History [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] University of the Arts London. Accessed August 2013.
- ↑ а б Malcolm Le Grice (2011). History Lessons [Архівовано 2015-08-05 у Wayback Machine.]. Frieze Issue 142, October 2011. Accessed July 2013.
- ↑ [s.n.] (1904–1905). Art School Exhibitions. Arts and Crafts: a monthly practical magazine for the studio, the workshop & the home. 1–2. UIN: BLL01002839292. (unpaginated online text). Accessed August 2013.
- ↑ Robin Greenwood (2007). St. Martin's Sculptors. Poussin Gallery. Accessed August 2013.
- ↑ а б Bruce McLean (2 March 2004). Frank Martin: Visionary teacher who inspired a generation of great British sculptors (obituary). The Guardian. Accessed August 2013.
- ↑ Rob Sharp (19 April 2008). Central Saint Martins: The art and soul of Britain. The Independent. Accessed July 2013.
- ↑ St Martin's School of Art. Oxford Reference (англ.). doi:10.1093/oi/authority.20110803100533679?rskey=jb33eu&result=1. Процитовано 19 лютого 2024.
- ↑ Foyles Enters a New Chapter as We Move Next Door. Foyles. 7 червня 2014. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 4 липня 2014.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
