Шепель Яків Матвійович
Загальна інформація
Народження	23 листопада 1894(1894-11-23) Літинський повіт, Подільська губернія
Смерть	1921(1921)
Військова служба
Приналежність	УНР
Рід військ	партизани
Війни / битви	повстанський рух 1918—1921 р.р.

Я́ків Матві́йович Ше́пель (* 23 листопада 1894 — † вересень 1921) — повстанський отаман на Літинщині, полковник Армії УНР, командувач 6-м повстанським районом. У 1919 — 1921 роках оперував проти більшевиків на Літинщині, Хмельниччині, Козятинщині, Хмільниччині, Калинівщині (Вінниччина).

Народився на Літинщині (Поділля) у селянській родині, в селі Вонячин (нині Городище Літинського району). Мав початкову освіту. На початку Першої світової війни мобілізований у російську армію.

У 1917 році створив повстанський загін на Літинщині, який налічував близько 500 кіннотників. 27 липня 1919 загін Я. Шепеля отримав назву І-а Подільська дивізія селянських повстанських військ у складі 14 500 багнетів. Дивізія діяла спільно з групою військ Армії УНР Юрка Тютюнника, і спільно з галичанами брала участь у визволенні Жмеринки та Вінниці від більшовиків. Під час Першого Зимового походу взаємодіяв з частинами Армії УНР під командуванням генерала М. Омеляновича-Павленка. Коли отаман Омелян Волох на початку грудня 1919 підняв у Любарі заколот проти української влади, Шепель засудив цей антидержавний вчинок; на вимогу Волоха піддатися під його накази, Шепель вислав йому мішок цукру з листом: «Як тобі гірко там в Любарі, то я посилаю Тобі осолоду».

Одружився 28 вересня 1919 року з Фаїною Кирилівною Вітковською у Вонячині.

У січні 1920 відмовився від пропозиції про співпрацю з денікінським полковником Переваловим.

У березні 1920 загін Шепеля діяв на Вінниччині, Літинщині та біля Хмільника.

Згодом Шепель емігрував до Польщі. Брав участь у Другому Зимовому поході 1921. Після його завершення повернувся на Літинщину.

Вбитий у вересні 1921 року аґентом чекістів — Федором Паньковецьким, коли переходив на Галичину через річку Збруч.

• «Отаман Яків Шепель»  — історичний роман Олександра Дмитрука

Вулиця Якова Шепеля у Вінниці та Шепетівці.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Яків Шепель^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

• Шепель Яків // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2082. — 1000 екз.
• Олександр ДМИТРУК: «Денікінці пропонували Шепелю високий офіцерський чин — він категорично відмовився» [Архівовано 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.