Шатойці, Шатой, Шотой (чеч. Шуотой; у російських джерелах також відомі як шубути, шибути^[1]) — Один з дев'яти чеченських тукхумів^[2].

Після вигнання Шаміля з Дагестану, після приїзду до Чечні, він перебрався в Шатой. Сім'я Шаміля протягом двох років проживала у Батуко в Пам'ятому селищі Гуш-Керт. Туди ж приїжджали такі знамениті особистості, як Ташу-Хаджі, Наїб Шоїп, Іса Гендергеноєвський. Батуко супроводжував Шаміля у багатьох походах, під час боротьби проти царських військ^[3].

Турецький офіцер, Гусейн ефенді, волею долі, що опинився серед Чеченців. Не приховуючи свого здивування та захоплення писав він:

Горяни, воюючи з росіянами, стоять безперервно в боях. - Не отримуючи ні грошей, ні продовольства, нічого буквально. Я боюся Аллаха не сказати правди, що горяни, особливо Шатоєвці, стоять багато. Їм не страшний ні ворог, ні мороз, ні бідність, на перший мій оклик виступають у похід. Якщо ми їм не подякуємо, то Аллах їм подякує. Я турок, але вони чеченці, і стоять за віру. Сміливо скажу, не бачив нічого подібного. Від горців ніколи не відірвусь[4]

Виходячи з хронології архівних даних: «Акти, зібрані Кавказькою археографічною комісією»^[5] та фундаментального видання: «Чечня на завершальному етапі Кавказької війни»^[6]":

Закінчивши будівництво Аргунського укріплення, Євдокимов вирішив продовжити наступ нагору по Аргунській ущелині. 4 липня 1858 року передові частини армії^[7], під командуванням Євдокимова вийшли на стратегічне урочище в районі нинішнього села Зони. Потім, зробивши відволікаючий маневр у бік Ведено, 8 липня 1858 Євдокимов зробив жорстокий штурм, із застосуванням всієї артилерії на украплення шатойців вгору по ущелині. Російський загін ледь не був розбитий. Зрештою, завдяки артилерії та новітньоъ стрілецькоъ зброї з механічним затвором і майже метровим багнетом, російські війська здобули перемогу над укріпленнями в Аргунських воротах. 30 липня 1858 року, після тривалої артилерійської підготовки та запеклої битви була захоплена і столиця Шатойського вілайєту — Шатой^[6].

Епізод Другої чеченської війни, під час якого 22-29 лютого 2000 року розгорнулася запекла битва за чеченський райцентр Шатой — останню велику базу збройних сил ЧРІ. Загальна чисельність ЗС ЧРІ оцінювалася у 3000 осіб (хоча з Грозного прорвалося близько 2000 бійців). Ними проводили практично всі відомі польові командири, включаючи Масхадова, Ахмадова, Гелаєва, Хаттаба та Басаєва. Родом звідси був також віце-президент ЧРІ Зелімхан Яндарбієв.

В основному розселений в Шатойському районі в таких селах: Асланбек-Шеріпово, Великі Варанди, Дай Лаха-Варанди, Борзой, Рядухой, Тумсой, Вашендарой, Високогорне, Горгачі, Улус-Керт, Яришмарди, Дачу-Борзой, Зони, Ніхалой, Пам'ятой, Гуш-Керт, Бекум-Кале, Вярди, Сатті, Урдюхой, Юкерч-Келой, Хал-Кілой, Саной, Харсеной, Малий Харсеной, Шатой, Хаккой.

Також представники туккхума заснували на рівнині великі села, наприклад: Чирі-Юрт, Дуба-Юрт, Сельментаузен, Алхазурово, Гойти, Чишки, Гой-Чу (Сааді-Котор), Гойське^[8][9].

Історична територія розселення суспільства відповідають сучасному Шатойскому району Чечні^[10][11][12].

На думку О. Сулейманова, в суспільство Шуотой входять тайпи: Хьаккой, Пхьамтой, Гаттой, Вашандарой, Хьалгой, Саттой, Саной, Тумсой, Борзой, Варандой, Келой, Сарбалой і Лашкарой, що проживали в шаро-аргунській улоговині, також визнають свою приналежність до Шуотой^[13]. Мешканці Борзой історично не є тайпом, проте деякі від імені селища^[14].

• Сулейманов А. С. Топонимия Чечни. — Грозный : ГУП «Книжное издательство», 2006. — 5000 прим. Архивная копия от 7 ноября 2014 на Wayback Machine (переиздание 1976—1985 гг.)
• Натаев, С. А. К вопросу о тайповом составе этнотерриториального объединения Шуьта/Шуотой. — Чеченский государственный университет, 2018. — № 2 (10) (14 вересня). — С. 130-132. — ISSN 2587-9626.