село Чорнокінецька Воля
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Колиндянська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060230080016468
Основні дані
Засноване	1939
Населення	427 (на 1.01.2018)[1]
Територія	1.448 км²
Поштовий індекс	48509
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	48°56′49″ пн. ш. 26°04′47″ сх. д. / 48.94694° пн. ш. 26.07972° сх. д. / 48.94694; 26.07972Координати: 48°56′49″ пн. ш. 26°04′47″ сх. д. / 48.94694° пн. ш. 26.07972° сх. д. / 48.94694; 26.07972
Водойми	річка Чорнокінецький потік
Відстань до залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	48552, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Колиндяни
Карта
Чорнокінецька Воля
Чорнокінецька Воля
Мапа
Чорнокінецька Воля у Вікісховищі

Чорнокіне́цька Во́ля — село в Україні, у складі Колиндянської сільської громади, Чортківського району, Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Чорнокінецько-Волянської сільської ради.

Люди, які викуплялися з кріпацтва йшли на волю і оселялися в селі. Від цього пішла назва «Чорнокінецька Воля». А псевдонім села «Пузина» походить від імені дочки пана Людвіга Волянського.

Розташоване на берегах річки Чорнокінецький потік (ліва притока Нічлави), за 35 км від районного центру і за 15 км від найближчої залізничної станції Озеряни–Пилатківці.

Перша письмова згадка датована 1654 роком.

Здавна тут оселялися польські колоністи, були панський двір і костел, проживав священик.

У селі 1900 року — 914 мешканців, 1910 — 934, 1921 — 881, 1931 — 905; у 1921 — 168, 1931 — 182 двори.

У Чорнокінецькій Волі функціонував фільварок.

Село засноване у 1820—1830-х роках Андрієм Шумилом. Спочатку замість села був хутір «Андріївка». Близько 1840-х років в селі побудував свій двір пан Людвіг Волянський, де мешкав зі своєю дочкою Пузиною. Дочка познайомилася з хлопцем за Збруча. Хлопець був Олексієм і мав прогресивні погляди, що до кріпацтва. Пан дозволяє одружитися доньці. А також пан будує фільварок, де зараз знаходиться ПАП «Воля».

Протягом 1939—1941 рр. органи НКВС знищили в Чортківській тюрмі жителів села Михайла Дребіта, Олексу Гоменюка, Євгена Міщія, Михайла Шмигеля, Федора Юника;

1940 року з села було забрано тринадцять молодих хлопців, які боролися за Незалежність України. Деякий час вони перебували в Чортківській тюрмі. Після тривалих мук і знущань їх доправили в Умань, де вони і загинули. Село в роки війни було під німецькою окупацією. 110 місцевих жителів боролися на фронтах. Дев'ятнадцять нагороджено медалями й орденами Української РСР.

20–21 липня 1941 р. жителів села Івана та Василя Грабецівих, Івана та Михайла Данилишина, Івана Клима та Івана Сороцького розстріляли в Умані на Черкащині.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

В УПА воювали Іван Головчинський, Михайло Іванович та Михайло Степанович Голошинські, Михайло Гукалюк, Іван Грабець, Василь Дребіт, Михайло Ільницький, Іван Кальмук, Михайло Ковпак, Степан Куций та інші.

З 29 липня 2015 року Чорнокінецька Воля належить до Колиндянської сільської громади.^[2]

• церква Різдва Пресвятої Богородиці (перевезена у 1763 р. із містечка, нині смт Скала-Подільська, Борщівського району, дерев'яна)
• нова (збудована у 1995—2004), у селі є капличка (1992).

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, кооператива.

Нині діють школа, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, два торгових заклади.

Працюють аграрно-акціонерне господарство «Україна», ПАП «Воля», ПАП «Пузина», ПАП «Соколи» та інші.

У 1950-х роках за переказами жителів села було засновано хату-читальню, яка знаходилася в центрі села, по вулиці Шкільна. Це була маленька хатинка, в якій було дві кімнати.

У 1963 році бібліотеку перенесли в новозбудований сільський будинок культури, на другий поверх.

До 2016 року бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради^[4]. Від 2016 року перебуває у підпорядкуванні Колиндянської сільської громади.

Працівники:

• Гоцак Ярослава Петрівна,
• Федишин Віра (до 1975),
• Козловська Марія, Середа Марія (1975—1980),
• Батюк Галина Миколаївна (1980—2007),
• Остапчук Оксана Богданівна (від 2007)^[5].

• Анджей Виджинський (1921—1992) — польський письменник, драматург, театральний діяч.

Будинок культури  Стара церква УГКЦ  Пам'ятник Тарасу Шевченку

• Мельничук Б., Федечко М. Чорнокінецька Воля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 518—519. — ISBN 978-966-457-246-7.
• Ханас В. Чорнокінецька Воля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 605. — ISBN 978-966-528-279-2.

Це незавершена стаття з географії Тернопільської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.