Смородина чорна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Смородина | |
|---|---|
| |
| Смородина | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Ломикаменецвіті (Saxifragales) |
| Родина: | Аґрусові (Grossulariaceae) |
| Рід: | Порічки (Ribes) |
| Вид: | Смородина (R. nigrum)
|
| Біноміальна назва | |
| Ribes nigrum L., 1753
| |
Сморо́дина (Ribes nigrum L.) — ягідний кущ родини аґрусових (Аґрусові).
Смородина чорна отримала назву від свого запашного листя, яке часто використовують як приправу при солінні огірків та помідорів. У листі і, особливо, у листкових бруньках смородини наявний ряд запашних та лікувальних речовин, які можуть використовуватись згідно з їхніми властивостями. Всупереч поширеній лінгвістичній помилці, не існує чорної, червоної чи білої смородини. Смородина в Українській мові - це лише ягоди чорного кольору, тому немає потреби уточнювати - чорна смородина. Смородина тільки і завжди дає чорні плоди. Червоні та білі плоди в українській називаються позичками, або ж порічками.
Кущ чорної смородини — 0,6-1,3 м заввишки, з дугоподібними, тонкими, опушеними пагонами. Молоді пагони зеленувато-сірі з невеликими рожево-бурими бруньками. Листки чергові 3-5-лопатеві (6-12 см завдовжки, 3-12 см завширшки), тьмяно-зелені, зверху голі, зісподу залозисті і опушені по жилках. Лопаті широкотрикутні, нерідко середня лопать витягнута, черешки пухнасті. Квітки зібрані в пониклі — 5-10-квіткові китиці (3-5 см завдовжки), квітконіжки злегка опушені. Квітки (7-9 мм завдовжки) з широкодзвоникуватим квітколожем, чашолистків п'ять, червонувато- або жовтувато-сірих, тупих або загострених, відігнутих назовні. Віночок дзвіночкоподібний, п'ятипелюстковий, тичинок чотири-п'ять, маточка одна, зав'язь напівнижня. Нектарник знаходиться у квітці на глибині 5 мм, отвір квітки завужений, тому квіти не приваблюють інших комах, окрім бджіл. Квітне після аґрусу, в південних регіонах у кінці квітня, північніше - пізніше. Медопродуктивність дуже відрізняється в широких межах в залежності від сорту, погоди та умов вирощування; в середньому 30 кг/га.[1]
Плід чорна куляста ягода (близько 10 мм у діаметрі), з характерним запахом і смаком.
Смородина чорна росте в підліску мішаних і листяних лісів, на галявинах, берегових чагарникових заростях, по окраїнах боліт. Зимостійка, тіньовитривала рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у липні. Поширена на Поліссі, в Прикарпатті, Карпатах, Закарпатті, в північно-західних районах Лісостепу, а в культурах — по всій Україні.
Харчова, вітамінозна, ефіроолійна, лікарська, медоносна, фітонцидна рослина.
Ягоди смородини вживають у свіжому вигляді, але основне значення вони мають для переробки. 3 неї виробляють желе, мармелад, начинки для цукерок, варення, джеми, соки, екстракти, вина, лікери й наливки.
Ягоди містять цукри (6-11 %), лимонну, яблучну, бурштинову кислоти (1,5-3,6 %), пектинові, азотисті, дубильні й фарбувальні речовини. За вмістом вітаміну С чорна смородини займає одне з провідних місць (близько 400 мг %), причому при відповідній переробці плодів вміст його майже не зменшується. Крім того, в ягодах містяться вітаміни А і Р.
Як важливе джерело вітаміну С ягоди чорної смородини використовують для одержання різноманітних концентратів, препаратів вітаміну С і одночасно для збагачення аскорбіновою кислотою багатьох харчових продуктів.
Ягоди чорної смородина сушать, маринують, консервують свіжими, подрібнюючи й змішуючи з цукром. Крім харчового і смакового значення, ягоди чорної смородина мають високі лікувальні властивості.
У науковій медицині висушені ягоди — Fructus Ribis nigri — використовують як сечогінний, потогінний і вітамінний засіб, а сироп — для поліпшення смаку мікстур. Листки — Folium Ribis nigri містять вітамін С і застосовуються як вітамінний засіб.
У народній медицині ягоди і листки вживають від кашлю, гіпертонії, ревматизму. Ягоди застосовують і як вітамінний, посилюючий апетит засіб, від хрипоти в горлі; листки, ягоди і кору — при порушенні обміну речовин, простуді й коклюші, хворобах сечового міхура і ниркових каменях; свіжі ягоди й відвар гілок — при венеричних і нервових хворобах, сильних головних болях, золотусі. Відвар гілок дають пити і купають у ньому дітей при діатезі і туберкульозі шкіри. Молоді листкові бруньки містять ефірну олію (0,75 %) і використовуються для при готування екстракту, який застосовують для ароматизації харчових продуктів і в кондитерській промисловості.
Смородина чорна — добрий весняний медонос, пилконос, відвідується і запилюється тільки бджолами. Медопродуктивність її 30-140 кг/га. Насіння смородини чорної містять жирну олію (16,5 %), придатну для харчових і технічних потреб. Ягоди й листки смородини чорної мають антибактеріальні властивості. Фітонциди, що містяться в них, знезаражують оточуюче повітря, а сік ягід зберігає бактерицидні властивості протягом місяця. Кущі смородини чорної рекомендуються для присадибних насаджень, а на вологих чорноземних ґрунтах їх використовують для створення захисних смуг.
Плоди смородини збирають у липні-серпні. Свіжі ягоди переробляють на екстракти, сиропи, різноманітні консерви, пастилу, джем, варення тощо. Сушать при температурі 50-60°. Висушені ягоди пакують і зберігають не більше двох років у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Листки збирають влітку, зриваючи їх руками. Сушать з доброю вентиляцією. Сухі листки пакують і зберігають у сухих приміщеннях. Бруньки збирають взимку або навесні до їх розпускання. Для цього зрізують окремі молоді гілки, зв'язують пучки і оббивають бруньки. На решетах бруньки відділяють від домішок і консервують 50-градусним спиртом, заливаючи ним бруньки, упаковані в банки.
В січні 2023 року до державного реєстру сортів рослин України внесли 7 нових сортів чорної смородини. Зокрема, це сорти Єдність, Мережка, Чорний десерт, Дебют, Вечорниця, Сіана та Кіра[2].
Шкідниками чорної смородини є: галиця пагонова смородинова, златка смородинова вузькотіла, листокрутка розанова. Не рекомендується розводити чорну смородину поблизу культур сосни Веймута, оскільки вона є проміжним хазяїном іржастого гриба Peridermium strobi, який викликає іржу сосни і може призвести до загибелі соснових насаджень[3].
- ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 416.
- ↑ Кіплінг, Ілона (3 лютого 2023). В Україні зареєстрували 7 нових сортів чорної смородини. https://chasdiy.org. Час Дій. Процитовано 5 лютого 2023.
- ↑ Сосна Веймутова (біла)//Бродович Т., Бродович М. Атлас дерев та кущів заходу України. — Львів: Вища школа, 1973. — С. 12.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
- Смородина чорна // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 405. — ISBN 5-88500-055-7.
- Чорна смородина: особливості агротехніки [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
