Чехов Михайло Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Михайло Чехов | |
|---|---|
| Михаил Александрович Чехов | |
 | |
| Народився | 29 серпня 1891[4][1][5] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] |
| Помер | 30 вересня 1955[1][2][…] (64 роки) Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США ·інфаркт міокарда |
| Поховання | Меморіальний парк «Форест-Ловн» (Голлівуд-Гілз) |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР.svg){kind=small} США |
| Діяльність | актор, режисер |
| Alma mater | Московський художній театр |
| Вчителі | Станіславський Костянтин Сергійович, Вахтангов Євген Багратіонович і Сулержицький Леопольд Антонович |
| Відомі учні | Robert Lewisd |
| Знання мов | російська[6][7] і англійська[7] |
| Заклад | МХТ, МХАТ II |
| Роки активності | 1912—1955 |
| Батько | Чехов Олександр Павлович |
| У шлюбі з | Ольга Чеховаd |
| Діти | Ada Tschechowad |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0155011 |
| |
Михайло Олександрович Чехов (рос. Михаи́л Алекса́ндрович Че́хов; 17(29) серпня 1891, Санкт-Петербург, Російська імперія — 30 вересня 1955, Беверлі-Гіллз, Каліфорнія, США) — російський та американський актор, режисер, театральний педагог, засновник акторської «Системи Чехова». Небіж письменника Антона Чехова, син прозаїка та публіциста Олександра Чехова.
Син Олександра Чехова та його другої дружини Наталі Олександрівни Гольден (1855—1918).
У 1907 році вступив до театральної школи Петербурзького Малого (Суворинського) театру, де одним з його наставників був Борис Глаголін.
У 1912 році запрошений К. С. Станіславським в Московський Художній театр і зарахований у філіальне відділення.
Через рік у Першій студії МХТ став працювати під керівництвом Л. А. Сулержицького й Е. Б. Вахтангова.
У1918 році створив свою студію, де займався дослідженням акторської психотехніки (перебуваючи під сильним впливом антропософских навчань Р. Штайнера і А.Бєлого). Він був переконаним послідовником Рудольфа Штайнера. Вважав антропософію джерелом духовного відродження і водночас способом розвитку акторської майстерності.
У 1921 році грає роль Хлестакова в знаменитій постановці «Ревізора» (реж. Станіславський і Немирович-Данченко).
У 1922 році очолив Першу студію, яка в 1924 році була перетворена у МХАТ II.[8]
Адаптував для сцени «Казку про Івана-дурня» Л. М. Толстого.
Брав участь у гастрольній поїздці театру Америкою в 1922—1923 роках; американська преса називала Чехова «Моцартом сцени», «людиною з тисячею облич».[8]
У 1928 році, через незадоволеність всіма революційними змінами, вирішив не повертатися з гастролей Німеччиною. У 1929—1930 роках знявся в трьох фільмах, працював в театрі Макса Рейнгардта.
У 1930 році спробував організувати театр у Чехословаччині, але, отримавши відмову в субсидії, переїхав до Парижу. Виступав на сцені драматичних театрів Берліну, Відня, Парижу, Лондону.
У 1932 році в Ризі відкриває власну театральну студію, у якій почав практикувати навчальні засоби та техніки, які згодом виклав у книзі «Про техніку актора». Працює режисером і актором у театрах Риги, Сигулди, Каунаса. Після перевороту в Латвії в 1934 році залишає Ригу. У 1936 році відкрив свою студію в Лондоні.
З 1939 року жив у США, створив там свою акторську школу «Акторська лабораторія» (англ. Actors Laboratory), яка мала величезну популярність в акторському середовищі. Михайло Чехов час від часу знімався в кіно, зокрема у фільмі «Заворожений» (реж. А. Гічкок), за роль у якому номінувався на «Оскар» в номінації «Кращий актор другого плану» (1946). Того ж року став членом Академії кінематографічних мистецтв і наук. Останні роки життя займався переважно викладанням.
Помер у Беверлі-Гіллз (штат Каліфорнія) 1 жовтня 1955 року. Урна з його прахом похована на кладовищі Форест-Лон-Меморіал.
- Перша дружина (1914—1917) — актриса Ольга Костянтинівна Чехова (дошлюбне прізвище Кніппер, племінниця Ольги Леонардівни Кніппер-Чехової, дружини Антона Павловича Чехова).
- Дочка Ольга (1916—1966), стала німецька акторка, відома під псевдонімом Ада Чехова (Tschechowa).
- Друга дружина — Ксенія Циллер.
Підхід Чехова, як і підхід Станіславського, визначає створення художнього образу як мету для драматичного актора. Однак для Станіславського зовнішній образ — результат всієї роботи, а для Чехова лише матеріал для роботи. Станіславський закликає актора шукати подібність між «я» і пропонованими обставинами, персонажем. Чехов пропонує шукати відмінності.
Незважаючи на те, що книжка «Про техніку актора» не відразу була опублікована в Америці, через «Систему Чехова» пройшли Мерилін Монро, Клінт Іствуд, Ентоні Куїнн, Юл Бріннер, Ллойд Бріджес і багато інших голлівудські «зірок». Школу називали «кузнею театральних талантів». Особливо значущим вважається внесок Чехова в розкриття таланту Мерилін Монро. Багато колег ставили під сумнів профпридатність акторки, а Чехов відкрив для неї свою систему акторської майстерності, з якою Монро і йшла протягом всієї своєї кар'єри.
- Чехов М. Шлях актора.
- Чехов М. Про техніку актора.
- Чехов М. Спогади.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Чехов Михаил Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ а б Ivani︠a︡n, Ė. A. (Ėduard Aleksandrovich); Иванян, Э. А. (Эдуард Александрович) (2001). Ėnt︠s︡iklopedii︠a︡ rossiĭsko-amerikanskikh otnosheniĭ : XVIII-XX veka. Moskva: Mezhdunarodnye otnoshenii︠a︡. ISBN 5-7133-1045-0. OCLC 48857764.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
