Чернявський Костянтин Володимирович
Народження	22 листопада 1979 року Київ
Національність	українець
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (2004), Національний авіаційний університет (2009)
Звання	Голова Національної спілки художників України, , кандидат мистецтвознавства, доцент, лауреат премії імені І. Ю. Рєпіна, Академік Міжнародної академії освіти і науки, доцент кафедри графічного дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди	Орден святого рівноапостольного князя Володимира

Чернявський Костянтин Володимирович (нар. 22 листопада 1979, Київ) — Голова Національної спілки художників України, заслужений художник України, кандидат мистецтвознавства, доцент, лауреат премії імені І. Ю. Рєпіна, Академік Міжнародної академії освіти і науки, доцент кафедри графічного дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, волонтер, засновник Міжнародного благодійного фонду «Національної спілки художників України», член опікунської ради Міжнародного благодійного фонду «Добра і любові».

Народився 22 листопада 1979 року у місті Києві в родині художників та архітекторів. Дід — Георгій Чернявський, народний художник УРСР, Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Дід по матері — Всеволод Суворов, заслужений архітектор України.

Закінчив Державну художню школу імені Тараса Шевченка у 1997 році та вступив до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на факультет образотворчого мистецтва та реставрації. У 2003 році захистив дипломну роботу «Вечірня пісня» під керівництвом професора Василя Гуріна і отримав диплом спеціаліста живопису.

У 2004 році захистив магістерську дипломну роботу «Седнівські мотиви» і керамічне панно «Гуцульська рапсодія» під керівництвом професорки Т. М. Голембієвської^[1]. Того ж року він почав працювати художником та молодшим науковим співробітником у Центрі монументально-декоративного мистецтва КиївЗНДІЕП.

З 2005 року був старшим викладачем кафедри рисунка Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, а з 2006 року працював асистентом — викладачем кафедри теорії архітектури та містобудування в Інституті аеропортів Національного авіаційного університету.

У 2010 році був призначений доцентом кафедри рисунка та заступником декана факультету «Дизайн» Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. В 2012 році захистив кандидатську дисертацію з теми «Архітектурно-художня кераміка в дизайні інтер'єрів дитячих лікувально-оздоровчих закладів» і отримав звання кандидата мистецтвознавства.

Протягом 2012—2014 років був головою Молодіжного об'єднання Київської організації НСХУ та відповідальним секретарем Національної спілки художників України. У 2014 році обраний завідувачем кафедри рисунка та живопису Київського національного університету технологій та дизайну.

У 2016 році став заступником Голови Національної спілки художників України з організаційних питань, а в 2017 році став членом експертної ради Художнього музею Тараса Шевченка в Пекіні. ^[2]У 2019 році обраний деканом факультету образотворчого мистецтва та реставрації НАОМА.

У 2021 році обраний Головою НСХУ, а в 2022 році призначений Почесним радником з питань культури посольства В'єтнаму в Україні та Молдові і обраний дійсним членом (Академіком) Міжнародної академії освіти і науки. У 2023 році став членом художньої ради Печерської РДА м. Києва.

Художні твори в музеях:

• Музей Тараса Шевченка в Пекіні. Художній твір: «Після грози». 2017. Полотно, олія;
• Центр сучасного мистецтва Куїнджі м. Маріуполь. Художній твір: «Південний берег» . 2021. Полотно, олія. (знищено під час окупації міста у 2022 р.);
• Галерея Маріупольської філії НАОМА м. Маріуполь. Художній твір: «Моє Приазов'я». 2020. Полотно, олія. (знищено під час окупації міста у 2022 р.);
• Херсонський обласний художній музей імені О. Шовкуненка, м. Херсон. Художній твір: «Херсонський степ». 2021-23. Полотно, олія;
• Художній музей Михайла Біласа, м. Трускавець (Львівська обл.). Художній твір: «Трускавець. Церква святого Миколая». 2022. Полотно, олія;
• Красноградський районний краєзнавчий музей імені Парфірія Мартиновича. (Харківська обл.). Художній твір: «Сніг іде…». 2021. Полотно, олія;
• Музей історії м. Кам'янське (Дніпропетровська обл.). Художній твір: «Козак Мамай». 2018. Полотно, олія;
• Картинна галерея ім.. Г. Стеллецького м. Лубни (Полтавська обл..) Художній твір: «Тихий осінній день». 2017. Полотно, олія;
• Картинна галерея «Лауреати премії імені І. Ю. Рєпіна» м. Чугуїв (Харківська обл.) Художній твір: «Козацький хрест». 2019. Кераміка, рельєф, ліплення;
• Картинна галерея м. Фастів (Київська обл..). Художній твір: «Фастів живописний». 2023. Полотно, олія;

Персональні художні виставки:

• 1998, 1999, 2006, 2013 рр. — місто Київ;
• 2000 р. — м. Дрогобич (Львівська обл.),
• 2001 р. — м. Трускавець (Львівська обл.);
• 2014, 2015, 2016 рр. — м. Дніпропетровськ;
• 2019 р. — м. Лубни (Полтавська обл.);
• 2021 р. — м. Полтава, м. Харків.

2018 р. — присвоєно почесне звання «Заслужений художник України».

2019 р. — лауреат премії імені І. Ю. Рєпіна, в номінації монументальне мистецтво.

2020 р. — нагороджений орденом «Науковець року» Української федерації вчених.

2021 р. — нагороджений Грамотою Міністерства Оборони України За краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва, високі особисті досягнення у службовій діяльності та з нагоди Дня Збройних Сил України.

2022 р. — нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.

2022 р. — нагороджений Почесною Грамотою Маріупольської міської ради.

2023 р. — нагороджений Почесною Грамотою Президії Національної академії наук України.

2023 р. — Лауреат загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання».

2023. р. — нагороджений Почесною Грамотою Чернігівської обласної ради.

2023 р. — нагороджений Почесною Грамотою Харківської обласної ради.^[3]

1. ↑ Чернявський Костянтин Володимирович - СЕКЦІЯ ЖИВОПИСУ - Секції - Киівська Організація Національної Спілки Художників Украіни. konshu.org. Процитовано 31 липня 2024.
2. ↑ Серія живописних творів «Земля – not for sale» у рамках культурно-мистецького проєкту «Нескорені міста-герої» | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. knpu.gov.ua. Процитовано 31 липня 2024.
3. ↑ Голова НСХУ. Національна Спілка Художників України (укр.). Процитовано 30 липня 2024.