Чекко Браво (італ. Cecco Bravo; 15 листопада 1601—1661) — італійський художник флорентійської школи бароко. Його справжнє ім'я — Франческо Монтелатічі (італ. Francesco Montelatici)^[6][7].

Він тренувався у Джованні Біліверті, а також був близький до Сіджісмондо Коккапані. На початку 1620-х років працював у майстерні Маттео Росселлі.

До 1629 року він мав власну незалежну майстерню. Його першою задокументованою роботою є фреска «Богородиця, Святий Іван та Ангели» (бл. 1628/9; Сан-Марко, Флоренція) і картина «Милосердя» (Сантіссіма-Аннунціата). У 1633 році він написав шість люнетів зі сценами з «Життя блаженного Бонавентури Бонакорсі» для церкви Сантіссіма-Аннунціата в Пістої, продовжуючи серію, розпочату в 1601 році Бернардіно Почетті. Він написав фриз із зображенням дитячих ігор та розповідей Орландо Фуріозо (бл. 1631) для вілли Корсіні-а-Меццомонте (італ. Villa Corsini a Mezzomonte) в Імпрунеті.

Йому доручили прикрасити бібліотеку в Каза Буонарроті у Флоренції. Після зображення «Слави» на стелі бібліотеки він розчарувався через надмірні інструкції замовника, і панелі з видатними флорентійцями на стінах були завершені іншими, зокрема Доменіко Пуліго та Маттео Росселлі (1636). Йому доручили завершити роботу, розпочату Джованні да Сан-Джованні (який помер невдовзі після початку) для Срібної зали (італ. Sala degli Argenti) в Палаццо Пітті, спільно з Оттавіо Ванніні та Франческо Фуріні. Фрески, призначені для прославлення Лоренцо Медічі, були замовлені в 1635 році Фердинандо II Медічі до його одруження з дочкою герцога Урбіно. У південній стіні Браво завершив Лоренцо як посланця миру.

Браво був частиною команди, яка розписувала фресками quadri riportati на стінах Ораторія-деї-Ванчетоні (італ. Oratorio dei Vanchetoni). Ораторія також містить фрески Сан-Джованні, П'єтро Лібері та Бальдассаре Франческіні (італ. il Volterrano). У Палаццо Монтечиторіо знаходиться полотно Браво «Аврора», тему, яку раніше також опрацьовував Гвідо Рені.

У 1659 році кардинал Леопольдо Медічі рекомендував Браво на посаду придворного художника Анни, дружини ерцгерцога Фердинанда Карла Тірольського. Браво погодився і провів останні два роки свого життя в Інсбруку. Одним з його покровителів був Філіппо Бальдінуччі, але останній не включив Браво до своїх біографій флорентійських художників.

Говард Гіббард протиставив похмуру чуттєвість картин Піньйоні, Фуріні та Браво благочестю Карло Дольчі. Браво — один із небагатьох флорентійців, хто порушує чіткі промальовані краї фігур і прагне до загальної бравурності виконання, ледь не ставши pintore del tocco. Дехто пояснює це впливом, з яким він зіткнувся у Венеції, наприклад Бернардо Строцці. Чекко Браво вплинув на Феліче Фікереллі (італ. il Riposo).

• Chappell, Miles (1999). Cecco Bravo|Florence. с. 646—647.
• Reviews of Exhibitions. Т. 1. с. 110—114.
• Ewald, Gerhard (1960). Hitherto Unknown Works by Cecco Bravo. с. 343—352.

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Invaluable.com · Invaluable.com · Artists of the World Online · Artnet · Athenaeum · Europeana · Frick Art Reference Library · Kunstindeks Danmark · RKDartists · Бриджменська бібліотека мистецтв · Музей мистецтв Філадельфії · Національний музей Швеції
Література та бібліографія	Open Library
Тематичні сайти	dati.beniculturali.it · dati.beniculturali.it · dati.beniculturali.it · SNAC
Словники та енциклопедії	Grove Art Online
Довідкові видання	Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie · Google Arts & Culture · KulturNav · KulturNav · SNAC
Нормативний контроль	BNF: 14473082r · FAST: 273080 · Freebase: /m/027w933 · GND: 121573885 · ICCU: LO1V179896 · ISNI: 0000000118165397 · J9U: 987007439528205171 · LCCN: nr90012225 · MAK: 9810602631805606 · Museo Galileo: 65786 · NTA: 073217646 · RRL: 20076 · SEARCH: 25321 · SUDOC: 16711509X · ULAN: 500018818 · URBS: 8374, 332922 · VcBA: 495/46218 · VIAF: 120703026