Кири́ло Кузьми́ч Цілу́йко (3 серпня (16 серпня) 1908, с. Покровське, нині смт Дніпропетровської області — 13 жовтня 1981, Київ) — український мовознавець. Кандидат філологічних наук (1947). Доцент.

1930 року закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти, 1936 року — Інститут дипломатичних і консульських працівників у Москві. У 1932—1934 роках навчався в аспірантурі Ленінградського науково-дослідного інституту мовознавства.

У 1934—1939 роках працював у Народному комісаріаті закордонних справ СРСР. Одночасно у 1934—1938 роках був доцентом, у 1938—1941 роках — завідувачем кафедри Московського державного педагогічного інституту іноземних мов (нині — Московський державний лінгвістичний університет).

Учасник німецько-радянської війни. Воював у протитанкових військах.

У 1946—1977 роках працював в Інституті мовознавства імені Олександра Потебні АН УРСР: у 1947—1949 роках — учений секретар, 1949—1957 роках — завідувач відділу загального мовознавства, 1957—1964 роках — заступник директора, у 1964—1977 роках — завідувач відділу історії мови.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями.

Дружина — мовознавець Галина Прокопівна Їжакевич, племінниця художника Івана Їжакевича.

Помер Кирило Цілуйко 13 жовтня 1981 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Спеціалізувався в українській топономастиці. Цілуйко організував при Інституті велику топономастичну картотеку, на підставі якої складено за його редакцією цінний «Словник гідронімів України» (1979), що містить також історичні дані.

Цілуйко організатор і керівник Української ономастичної комісії (з 1960 року) і редактор видаваної нею серії «Повідомлення Української ономастичної комісії» (1966 — 1976), редактор топономастичної частини в «Історії міст і сіл УРСР» (26 томів, 1967 — 1974).

• «Основні питання розвитку українського правопису в XIX столітті» (1948);
• «Програма збирання матеріалів для вивчення топоніміки України» (1962);
• «Про складання національних ономастичних атласів» (1967).

Як керівник групи входив до складу об'єднаної правописної комісії, яка підготувала друге видання «Українського правопису» (1960).

• Шевельов Юрій Цілуйко Кирило // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3685. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Гриценко П. Ю. Цілуйко Кирило Кузьмич // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 720.
• Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 77.
• Німчук В. В. Кирило Кузьмич Цілуйко // Повідомлення Української ономастичної комісії. — Випуск 7. — К., 1968.
• Кирило Кузьмич Цілуйко: Некролог // Мовознавство. — 1982. — № 1.
• Стрижак О. С. К. К. Цілуйко як ономаст (Короткі спогади і роздуми) // Українська ономастика. — К., 1998.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.