Цибулько Володимир Михайлович
Народився	19 вересня 1924(1924-09-19) Ровеньки, Луганська округа, Донецька губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	14 квітня 1987(1987-04-14) (62 роки) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Донецький педагогічний інститут Київський інститут народного господарства
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС
Посада	Перший секретар Київського обласного комітету КПУ
Військове звання	капітан
Термін	квітень 1970 — 4 листопада 1985
Попередник	Федір Головченко
Наступник	Григорій Ревенко
Партія	КПРС
Нагороди

Володи́мир Миха́йлович Цибу́лько (19 вересня 1924(1924-09-19), Ровеньки, Луганська округа, Донецька губернія, Українська СРР, СРСР — 14 квітня 1987(1987-04-14), Москва) — радянський державний і партійний діяч,1-й секретар Київського обкому КПУ. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966 — квітні 1969 р. Член ЦК КПУ в квітні 1969 — 1986 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ в липні 1972 — лютому 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань (у 1970—1986 роках). Член ЦК КПРС у 1971—1986 р.

Народився 19 вересня 1924(19240919) року в місті Ровеньки, тепер Луганської області в родині службовця. Українець. У 1941 році закінчив середню школу. З початком німецько-радянської війни евакуювався з родиною до Казахстану, працював у колгоспі.

У серпні 1942 року призваний до лав Червоної армії. Закінчив Тамбовське танкове училище, евакуйоване до Семипалатинська. Воював на Центральному, Білоруському, 1-у Білоруському фронтах командиром мінометної роти 47-го стрілецького полку 15-ї стрілецької дивізії, капітан. За роки війни отримав контузію, одне легке та два важких поранення. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після демобілізації за станом здоров'я (інвалід ІІ групи) з 1945 року працював завідувачем відділу кадрів виконавчого комітету Ровеньківської районної ради депутатів трудящих Ворошиловградської області.

З 1947 року — на комсомольській роботі: завідувач відділу, 1-й секретар районного комітету ЛКСМУ.

У 1949—1956 роках — секретар, 1-й секретар Сталінського обласного комітету ЛКСМУ.

У 1950 році закінчив Донецький педагогічний інститут і отримав диплом вчителя історії.

У 1956—1958 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК КПРС.

З 1958 року — інструктор Сталінського обласного комітету КПУ, 1-й секретар Калінінського районного комітету КПУ міста Сталіно.

У 1961—1966 роках — завідувач відділу партійних органів Донецького обласного комітету КПУ.

У 1965 році закінчив заочно факультет економіки Київського інституту народного господарства.

З 8 січня 1966 року по 9 грудня 1968 року — 1-й секретар Ждановського міського комітету КПУ Донецької області.

У 1968—1970 роках — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У квітні 1970 — 4 листопада 1985 року — 1-й секретар Київського обласного комітету КПУ.

Починаючи з 1970 року, чотири рази обирався депутатом Верховної Ради СРСР.

Після виходу на пенсію у 1985 році переїхав до Москви, де й помер 14 квітня 1987 року. Похований на Кунцевському цвинтарі^[1].

Нагороджений тринадцятьма орденами, в тому числі: трьома орденами Леніна, Кутузова 3-го ступеня (06.03.1945), Вітчизняної війни 1-го (06.04.1985) та 2-го (26.07.1944) ступеня, Червоної Зірки (31.12.1943), Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора (.12.1977), орденом Знак Пошани та медалями.

Ім'ям В. М. Цибулька названо вулицю у Приморському районі міста Маріуполя.

• Сайт «Старый Мариуполь»(рос.)
• Нагородні листи В. М. Цибулька на сайті «Подвиг народа»(рос.)

п о р Керівники Київської області Перші секретарі Київського обласного комітету КПУ Микола Демченко (1932—1934) Павло Постишев (1934—1937) Сергій Кудрявцев (1937) Дмитро Євтушенко (1937—1938) Микита Хрущов (1938—1941, 1943—1947) Зиновій Сердюк (1947—1949) Олексій Гриза (1949—1952) Григорій Гришко (1952—1957) Петро Шелест (1957—1962) Василь Дрозденко (1962—1963) Василь Дрозденко (промисловий, 1963—1964) Іван Стафійчук (сільський, 1963—1964) Василь Дрозденко (1964—1966) Федір Головченко (1966—1970) Володимир Цибулько (1970—1985) Григорій Ревенко (1985—1990) Анатолій Кикоть (1990—1991) Голови Київського обласного виконавчого комітету Марко Василенко (1932—1937) Микола Курач (в.о., 1937—1938) Василь Старченко (в.о., 1938) Юхим Кобзін (в.о., 1938—1939) Трохим Костюк (1939—1941) Захар Олійник (1943—1950) Микита Бубновський (1950—1951) Іван Стафійчук (1951—1963) Григорій Яремчук (промисловий, 1963—1964) Іван Лисенко (сільський, 1963—1964) Іван Стафійчук (1964—1967) Іван Лисенко (1967—1984) Іван Плющ (1984—1990) Василь Сінько (1990—1992) Голови Київської обласної ради Іван Плющ (1990) Василь Сінько (1990—1998) Микола Баранюк (1998—2000) Анатолій Засуха (2000—2001) Микола Баранюк (2001—2003) Микола Приймаченко (2003—2004) Анатолій Засуха (2004—2005) Микола Приймаченко (в.о., 2005—2006) Володимир Майбоженко (2006—2010) Олександр Качний (2010—2014) Микола Бабенко (2014—2015) Ганна Старикова (2015—2019) Микола Стариченко (2019—2020) Олександр Скляров (2020—2021) Наталія Гунько (2021—2023) Ярослав Добрянський (в.о., з 2023) Голови Київської обласної державної адміністрації Іван Капштик (1992—1994) Василь Сінько (1995—1996) Анатолій Засуха (1996—2005) Євген Жовтяк (2005—2006) Валерій Кондрук (в.о., 2006) Віра Ульянченко (2006—2009) Віктор Вакараш (2009—2010) Анатолій Присяжнюк (2010—2014) Володимир Шандра (2014—2016) Максим Мельничук (2016) Лев Парцхаладзе (в.о., 2016) Олександр Горган (2016—2018) Олександр Терещук (2018—2019) В'ячеслав Кучер (т.в.о., 2019) Михайло Бно-Айріян (2019) Олексій Чернишов (2019—2020) Василь Володін (т.в.о., 2020) Василь Володін (2020—2022) Олексій Кулеба (2022) Голови Київської обласної військової адміністрації Олексій Кулеба (2022) Олександр Павлюк (2022) Олексій Кулеба (2022—2023) Дмитро Назаренко (в.о, 2023) Руслан Кравченко (2023—)