For faster navigation, this Iframe is preloading the Wikiwand page for Хвостов Олексій Олексійович.

Хвостов Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хвостов Олексій Олексійович
Народився14 (26) червня 1859
Орловська губернія, Російська імперія
Помер25 лютого 1940(1940-02-25) (80 років)
Біла Црква, Сербія
Alma materМДУ
РідHouse of Khvostovd
БатькоQ123607055?
МатиQ123610848?
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня

Олексій Олексійович Хвостов (1859, Воронець — 1940, Королівство Югославія) — російський державний діяч шовіністичного духу, представник сімейного Клану Хвостових в органах влади Російської імперії. Чернігівський губернатор у 1903—1906 роках, сенатор. Учасник Білоро Руху, емігрант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 (26) липня 1859 року в селі Воронець Єлецького повіту Орловської губернії в сім'ї спадкового дворянина орловського поміщика Олексія Миколайовича Хвостова (1819—1887) та Катерини Лукінічні, до шлюбу Жемчужникової. Старші брати: Олександр, Сергій та Микола.

Закінчив Поліванівську гімназію (1878)[1] та юридичний факультет Московського університету зі ступенем кандидата прав (1882).

Після закінчення університету оселився у рідній губернії, де присвятив себе сільському господарству та громадській діяльності. Обирався депутатом дворянства Єлецького повіту (1884—1893), гласним Єлецького повітового та Орловського губернських земських зборів, почесним мировим суддею. В 1887 був обраний неодмінним членом Єлецького повітового по селянських справах присутності, а в 1891 — призначений земським начальником 9-ї ділянки Єлецького повіту.

Прослуживши земським начальником до 1896 року, подав у відставку і зарахувався до Міністерства внутрішніх справ . У тому ж році на триріччя був обраний почесним піклувальником Єлецької класичної гімназії, голосним Задонського повітового та Воронезького губернських земських зборів, а також головою Єлецького товариства сільського господарства. Протягом своєї служби продовжував займатися сільським господарством: у своїх маєтках влаштував єдину в губернії зразкову хмелеву плантацію, насадив сосновий ліс берегом Дону для зміцнення берегів, ввів багато удосконалень у господарстві.

З 16 січня 1898 був псковським віце-губернатором; 6 березня 1900 переведений на ту ж посаду в Воронезьку губернію. З 25 січня 1903 був виконнючим обов'язки чернігівського губернатора, 23 грудня 1904 затверджений на посаді. Був поранений 1 січня 1906 бомбою, кинутою в нього терористами-есерами. В результаті замаху позбавився слуху та частково зору. Був змушений залишити посаду для лікування, але з 25 січня 1906 року призначений сенатором, здобув ранг таємного радника та наглядачем у департаменті герольдії.

У Громадянську війну в Росії брав участь у Білому русі, служив за відомством міністерства внутрішніх справ у Збройних силах Півдня Росії. В еміграції в Югославії жив у Білій Церкві[2]. Помер там же 25 лютого 1940 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Іноземні:

  • болгарський орден «За громадянські заслуги» 2-й ст. (1899).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений з князівною Емілією Долгорукою (1871—1949), яка померла у Франції. Їх діти:

  • Олексій (1893—1960), випускник Імператорського училища правознавства (1914), чиновник канцелярії Ради міністрів. Учасник Білого руху у складі ВРЮР, працював в Освазі. В еміграції у Югославії. У 1945 році був викрадений НКВД та вивезений до СССР, карався 10 років у концтаборах. Помер у Франції.[3]
  • Сергій (1896—1920), вихованець Олександрівського ліцею (1917, не закінчив), у Першу світову війну — офіцер 17-го гусарського Чернігівського полку. Учасник Білого руху у складі ВРЮР та Російської армії. Розстріляний у Ялті у листопаді-грудні 1920 року.[4]
  • Катерина (1895—1975), в шлюбі Колачівська. В еміграції у Франції, похована на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.
  • Ольга (нар. 1900)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Двадцатипятилетие Московской частной гимназии, учрежденной Л. И. Поливановым. 1868—1893. — М., 1893. — С. 38.
  2. Алексей Арсеньев. Жизнь русских эмигрантов в Сербии
  3. Пашенный Н. Л. Императорское Училище Правоведения и Правоведы в годы мира, войны и смуты. — Мадрид, 1967.
  4. Волков С. В. Офицеры армейской кавалерии. — М., 2004. — С. 555.

Література

[ред. | ред. код]
  • Список лиц, служащих по ведомству Министерства внутренних дел 1904 года (исправленный по 15 апреля). Ч. II. — СПб., 1904. — С. 763.
  • Правительствующий Сенат. — СПб., 1912. — С. 126.
  • Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С. 337.
  • Мурзанов Н. А. Словарь русских сенаторов. 1711—1917. Материалы для биографий. — СПб., 2011. — С. 460.
{{bottomLinkPreText}} {{bottomLinkText}}
Хвостов Олексій Олексійович
Listen to this article

This browser is not supported by Wikiwand :(
Wikiwand requires a browser with modern capabilities in order to provide you with the best reading experience.
Please download and use one of the following browsers:

This article was just edited, click to reload
This article has been deleted on Wikipedia (Why?)

Back to homepage

Please click Add in the dialog above
Please click Allow in the top-left corner,
then click Install Now in the dialog
Please click Open in the download dialog,
then click Install
Please click the "Downloads" icon in the Safari toolbar, open the first download in the list,
then click Install
{{::$root.activation.text}}

Install Wikiwand

Install on Chrome Install on Firefox
Don't forget to rate us

Tell your friends about Wikiwand!

Gmail Facebook Twitter Link

Enjoying Wikiwand?

Tell your friends and spread the love:
Share on Gmail Share on Facebook Share on Twitter Share on Buffer

Our magic isn't perfect

You can help our automatic cover photo selection by reporting an unsuitable photo.

This photo is visually disturbing This photo is not a good choice

Thank you for helping!


Your input will affect cover photo selection, along with input from other users.

X

Get ready for Wikiwand 2.0 🎉! the new version arrives on September 1st! Don't want to wait?