Фіялка польова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Фіялка польова | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Фіалкові (Violaceae) |
| Рід: | Фіялка (Viola) |
| Вид: | Фіялка польова (V. arvensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Viola arvensis | |
Фіялка польова[1], фіалка польова[2] (Viola arvensis) — вид рослин з родини фіалкові (Violaceae), поширений у Європі, пн.-зх. Африці, Ірані й західній частині помірних областях Азії. Етимологія: лат. arvum — «поле», ensis — прикметниковий суфікс, який вказує на країну або місце походження або місце проживання[3].
Однорічна або дворічна трава 10–40 см заввишки[2]. Стебла прямі, розгалужені, голі. Листки чергуються, коротко-черешкові. Листова пластина яйцювато-ланцетна, з закругленими зубчиками. Прилистки листяні, глибоко лопатчаті[4].
Віночок зигоморфний (має лише одну площину симетрії), від кремового білого до жовтуватого білого (іноді світло-пурпурового) забарвлення, шириною 5–15 мм; пелюстків 5, макс. довжина рівна чашолисткам; чашолистків 5; тичинок 5[4].
Поширений майже у всій Європі, пн.-зх. Африці, Ірані й західній частині помірних областях Азії; рослина інтродукована в інших частинах світу, зокрема, Північній та Південній Америках, Ґренландії, ПАР[5]. Населяє поля, сади, купи землі, пустирі, луки, скелясті виходи[4].
В Україні зростає на полях і городах — на всій території[2].
Рослину використовують у народній медицині й потенційно може бути використана в медицині.
-
стебло -
листя -
квітка -
ілюстрація
_Viola_arvensis_-_flower.jpg)
- Фіалка польова // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 440. — ISBN 5-88500-055-7.
- ↑ Viola arvensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 103. (рос.)(укр.)
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 02.11.2018. (англ.)
- ↑ а б в NatureGate. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 02.11.2018. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 02.11.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
