Форт Танкремон
Fort de Tancrémont
Частина Льєзький фортифікаційний комплекс
Поблизу Пепінстер в  Бельгія
Вхід до підземних казематів форту Танкремон
Льєж Форт Танкремон Район проведення операції
Координати	50°33′10″ пн. ш. 5°47′27″ сх. д. / 50.55278° пн. ш. 5.79083° сх. д. / 50.55278; 5.79083Координати: 50°33′10″ пн. ш. 5°47′27″ сх. д. / 50.55278° пн. ш. 5.79083° сх. д. / 50.55278; 5.79083
Тип	форт
Інформація про об'єкт
Оператор	Бельгійська армія
Стан	дієвий (музей)
Історія об'єкта
У використанні	8 серпня 1938 - травень 1940
Доля	музей
Битви/війни	Бельгійська кампанія
Інформація гарнізону
Гарнізон	гарнізон форту Танкремон

Форт Танкремон (фр. Fort de Tancrémont) — колишній бельгійський форт, що входив до Льєзького фортифікаційного комплексу бельгійської армії. Розташовувався на відстані 3 км південніше населеного пункту Пепінстер неподалік від бельгійсько-голландського кордону. Будувався у 1932—1935 роках, як складова частина зовнішньої лінії фортифікаційних споруд по периметру Льєжа, з метою посилення чинних 12 фортів, споруджених у 1880-ті роки за проектом відомого бельгійського генерала-інженера Анрі Бріальмона. Форт Танкремон став останнім з бельгійських фортів, що капітулювали перед німцями під час їхнього вторгнення у травні 1940 року.

Споконвічно форт Танкремон будувався разом з іншими трьома фортецями, розташованими на східних підступах до міста Льєж. Форти Ебен-Емаель, Обен-Нефшато, Батіс та Танкремон утворювали зовнішнє кільце оборони й становили так званий «перший фортифікаційний рубіж Льєжа» (фр. Position Fortifiée de Liège 1 (PFL I), у той час, як 12 старих фортів утворювали «другий фортифікаційний рубіж Льєжа» (фр. Position Fortifiée de Liège 2 (PFL II).

Конструкційна схема фортеці Танкремон складалася з п'яти блоків, розміщених на гірському узвишші між населеними пунктами Пепінстер і Тьо. На поверхні форту була тільки верхівка блоків, решта вбудована вглиб скелястих порід.

• Блок B.I — блок, оснащений легкою зброєю, прожектором та куполами спостерігачів.
• Блок B.II — фортифікаційний каземат, озброєний підйомними подвійними 75-мм гарматами (Model 1934), з радіусом ведення вогню до 10,5 км.
• Блок B.III — блок спостереження, оснащений перископами та озброєний кулеметами.
• Блок B.IV — блок, аналогічний Блоку B.II.
• Блок B.M. — центральний блок у конструкції форту, оснащений системою спостереження; на озброєнні мав три 81-мм міномети.

8 серпня 1938 року будівництво форту Танкремон було завершене, останнім серед усіх новітніх фортець у Льєзькому комплексі.

З початком вторгнення німецького Вермахту до Бельгії, укріплення фортеці обороняв 4-й батальйон капітана Дево, Льєзького фортечного полку на чолі з майором Пармен'ьє. 12 травня розпочалася перша атака німців, наступного дня після падіння форту Ебен-Емаель, але бельгійські захисники сміливо вступили в бій та відбили спробу. Опанування форту Обен-Нефшато призвело до великих втрат як серед його захисників, так і серед німецьких підрозділів. Тому, 20-21 травня 1940 року генерал Ф. фон Бок пред'явив гарнізону фортець Танкремон та Батіс ультиматум, з вимогою здатися на волю переможців. Форт Батіс врешті капітулював 22 числа, захисники Танкремон відкинули пропозицію про капітуляцію. Бої за опанування фортифікаційною спорудою тривали ще декілька днів, доки командир гарнізону не отримав офіційного підтвердження про те, що бельгійська армія здалася німцям 28 травня.

Тільки наступного дня, 29 травня, бельгійський гарнізон склав зброю і був висланий німцями у табір військовополонених до Сілезії.

• Десант на форт Ебен-Емаель
• Намюрський фортифікаційний комплекс
• Повітряно-десантні війська Третього Рейху
• Форт Шодфотен
• Операція «Фастіан»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Форт Танкремон

• Fort de Tancrémont site [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
• Tancrémont Fort de [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.](фр.)

• Donnell, Clayton (2007). The Forts of the Meuse in World War I. Osprey. pp. 55–56. ISBN 978-1-84603-114-4.
• Kauffmann, J.E. (1999). Fortress Europe: European Fortifications of World War II. Combined Publishing. p. 103. ISBN 1-58097-000-1.