Феноритмотипи (грец. phainomena — явище, грец. rheo — течу і грец. typos — відбиток, форма, зразок) — об'єднання популяцій рослин з подібними тривалістями і термінами початку і кінця вегетації, а також з однаковими напрямками змін основних фенологічних станів — вегетації і спокою (зниженої життєдіяльності рослин).

І. В. Борисовою^[1] дається наступна класифікація Ф. за характером фенологічного розвитку рослин в річному циклі: довговегетуючі (період вегетації триває протягом всього або більшої частини року; період спокою є, але не у всіх типів), коротковегетуючі (період вегетації охоплює найбільш сприятливі сезони року — весну і початок літа або літо і осінь) і ефемерні (період вегетації дуже короткий; період спокою у однорічників протікає у вигляді насіння). За термінами цвітіння розрізняють ранньо-, середньо- і піздньо- (весняні, літні, осінні) Ф. Одні й ті ж види рослин в різних географічних районах можуть мати різний перебіг розвитку і належати до різних Ф.

• Фенологія

• Борисова, И. В. Сезонная динамика растительного сообщества. // Полевая геоботаника. — Л. : Наука, 1972. — Т. 4. — С. 5-94.
• Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Фитоценология: Принципы и методы. М.: Наука, 1978. — 212 с.
• Полевая геоботаника / Под ред. Е. М. Лавренко. — М.; Л.: Наука, 1976. — Т. 5. — С. 5-320.