Місто Усольє-Сибірське рос. Усолье рос. Усолье-Сибирское (1940) Прапор Герб Координати 52°45′00″ пн. ш. 103°39′00″ сх. д.H G O Країна  Росія[1] Росія[1] Регіон Іркутська область Міський округ Місто Усольє-Сибірське Дата заснування 1669 Попередні назви до 1940 — Усольє Місто з 1925 Площа 74 км² Висота центру 440 м Населення 3000 осіб (1897)[2], 8000 осіб (1926)[2], 8600 осіб (1931)[2], 20 000 осіб (1939)[2], 48 494 осіб (1959)[3], 60 000 осіб (1962)[2], 75 000 осіб (1967)[2], 86 747 осіб (1970)[4], 94 000 осіб (1973)[2], 100 000 осіб (1975)[5], 100 000 осіб (1976)[6], 103 036 осіб (1979)[7], 106 000 осіб (1982)[8], 109 000 осіб (1985)[9], 109 000 осіб (1986)[6], 108 000 осіб (1987)[10], 106 496 осіб (1989)[11], 107 000 осіб (1990)[12], 107 000 осіб (1991)[9], 107 000 осіб (1992)[9], 107 000 осіб (1993)[6], 106 000 осіб (1994)[6], 106 000 осіб (1995)[9], 105 000 осіб (1996)[9], 105 000 осіб (1997)[13], 104 000 осіб (1998)[9], 104 100 осіб (1999)[14], 103 500 осіб (2000)[15], 103 300 осіб (2001)[9], 90 161 осіб (2002)[16], 90 200 осіб (2003)[2], 88 100 осіб (2005)[2], 86 900 осіб (2006)[2], 86 200 осіб (2007)[2], 85 900 осіб (2008)[2], 85 660 осіб (2009)[17], 83 327 осіб (2010)[18], 83 086 осіб (2011)[19], 82 338 осіб (2012)[19], 81 385 осіб (2013)[20], 80 331 осіб (2014)[21], 79 363 осіб (2015)[22], 78 569 осіб (2016)[23], 77 989 осіб (2017)[24], 77 407 осіб (2018)[25], 76 846 осіб (2019)[26], 76 047 осіб (2020)[27], 74 762 осіб (2021)[28] Національний склад росіяни, українці, буряти, татари Конфесійний склад православні, католики, мусульмани Катойконім усольчанин, усольчанка, усольчани Часовий пояс UTC+8 Телефонний код 39543 Поштовий індекс 665460 Код ЗКАТУ 25436 GeoNames 2014022 Офіційний сайт usolie-sibirskoe.ru Усольє-Сибірське Усольє-Сибірське (Росія) Усольє-Сибірське Усольє-Сибірське (Іркутська область)  Усольє-Сибірське у Вікісховищі

Усольє-Сибірське — місто в Росії, адміністративний центр Усольського району Іркутської області. До складу району не входить, утворює міський округ Місто Усольє-Сибірське.

Площа — 7,4 тис. гектарів.

Розташоване за 90 км на північний захід від Іркутська, на лівому березі річки Ангари, на федеральній автомагістралі «Сибір» та Транссибірської залізничної магістралі. У місті розташована станція Усольє-Сибірське Східно-Сибірської залізниці.

Усольє-Сибірське — одне з найстаріших міст в Приангар'ї, засноване в 1669 єнісейськими козаками братами Міхальовими, які виявили на березі Ангари соляне джерело та побудували тут соляну варницю.

З 1947 по 1953 рік поруч з містом був табір, який входив до системи ГУЛАГу^[29].

У 1950-ті роки в рамках постанови Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1955 «Про набір в Китайській Народній Республіці робітників для участі в комуністичному будівництві та трудового навчання в СРСР» на підприємствах та будівництвах міста працювали китайські робітники^[30].

Найзначніші підприємства: ТОВ «Усольехимпром», ТО «Усолье-Сибирский Силикон» і ТО «Химстроймонтаж» — входять до групи компаній «Нитол», а також ТОВ «Руссоль», машинобудівний завод ВАТ «УЗГО» (виробництво обладнання для гірничих робіт, нині — ВАТ ПО «Усольмаш»), завод «Усольехимфарм» — виробник фармацевтичної сировини, фанерно-сірниковий комбінат «Байкал», ВАТ «Кристал» (виробництво монокристалів та сцинтиляційних детекторів). На даний момент компанії «Усольехимпром», ТОВ «Усолье-Сибирский Силикон» і ТОВ «Химстроймонтаж» фактично припинили свою діяльність. Виробничі процеси на цих підприємствах зупинені, обладнання демонтується, зараз відбувається ліквідація, знезараження та нейтралізація хімічно небезпечних сполук, що розташовані у великих кількостях на проммайданчику.

Широку популярність здобув курорт «Усолье», де лікують різні захворювання опорно-рухового апарату, травної та периферичної нервової системи за рахунок хлоридно-натрієвої води (розсолу), яку в розведеному вигляді використовують для ванн^[31][32].

Усольє-Сибірське пов'язано автобусними маршрутами з селищами та селами Усольського району, а також містами Ангарськом та Іркутськом. Працює залізничний вокзал на станції Усольє-Сибірське, де зупиняються всі приміські, прискорені приміські, пасажирські поїзди та швидкі поїзди (за винятком міжнародних поїздів Москва — Пекін та Москва — Улан-Батор та швидких поїздів Москва — Владивосток («Росія»), Новосибірськ Владивосток). Історична будівля вокзалу не обслуговує пасажирів. Нову двоповерхову будівлю вокзалу побудовано у 1990 році. Крім того, в межах міста є пункти зупинки електропоїздів Зелене містечко, Лужки та Мальтінка.

Пристань на річці Ангарі, де зупиняються теплоходи «Метеор», що йдуть за маршрутом Іркутськ — Братськ.

Внутрішньо-міський транспорт представлено трамваями, автобусами та маршрутними таксі.

Місто, незважаючи на невелике населення, достатньо протяжне за площею. Традиційно виділяють чотири основні райони міста:

• Привокзальний район;
• 1-у дільницю;
• 2-у дільницю;
• Старе місто.

Почав забудовуватися наприкінці 60-х років. Найбільший житловий масив міста, розташований між трасою М53 і Транссибірською магістраллю. Забудований переважно п'ятиповерховими будинками 70 — 80-х років будівництва, також є п'ять дев'ятиповерхових будинків (на перетині Комсомольського проспекту та проспекту Червоних Партизан, наприкінці проспекту Космонавтів, ще два на виїзді з міста по Ленінському проспекту в південній частині району і один добудований 2011 року). Велика частина торгових центрів міста розташована в Привокзальному районі. З півночі до району примикає міський ставок (в народі «Калтус») — улюблене місце відпочинку городян. У ньому, проте, офіційно заборонено купатися. Постійно піднімаються плани з очищення та благо-устрою навколишньої його території. На північний схід від району розташовано завод гірського устаткування (ВАТ «ВО „Усольмаш“») Основні вулиці району: Ленінський проспект (траса М53), Комсомольський проспект, проспект Червоних Партизан, проспект Космонавтів, вулиця Луначарського.

Неофіційно так називають частину міста, що примикає з півдня до Старого міста. У радянський час ця частина міста стала місцем проживання працівників заводу гірничого обладнання (ВАТ «ВО „Усольмаш“») і ФСК «Байкал». У забудові переважають кам'яні двоповерхові будинки, побудовані в 50 — 60-х роках XX століття, чотириповерхові та п'ятиповерхові будинки 70 — 80-х років. Наприкінці 80-х, початку 90-х років виник новий мікрорайон по вулиці Республіки в районі Центрального ринку. Основні вулиці: Інтернаціональна, Суворова, Молотова, Енгельса, Машинобудівників, Карла Лібкнехта.

Традиційно частина міста багатоповерхової забудови північніше вулиці Куйбишева. У радянський час забудовувався будинками для працівників ВО «Хімпром» та хімфармкомбінат. У забудові переважають 3-х і 4-х поверхові «сталінки» 50-х років, цегляні та великопанельні 4-поверхові будинки та більше нові 5-поверхові. По вулиці Стопані є багато двоповерхових дерев'яних будинків 1930 — 40 — 50-х років будівництва, багато з них в аварійному стані. На перетині двох основних вулиць міста — Леніна та Комсомольського проспекту розташовується Комсомольська площа з палацом культури «Хімік» та готелем «Усольє». Ресторан готелю «Усольє», неофіційно званий «Печера», за радянських часів користувався популярністю у жителів не лише Усолья, а й сусідніх міст завдяки незвичайному внутрішньому оформленню, що нагадує грот печери. З обох боків від площі розташовані Верхній та Нижній парки, колись красиві місця відпочинку, нині вони в запустінні. По вулиці Ватутіна розташовується міська адміністрація. Основні вулиці району: Комсомольський проспект, Леніна, Менделєєва, Ватутіна, Стопані.

Історична частина міста, розташована на березі річки Ангари, забудована практично повністю будинками приватного сектора. Тут розташовані курорт «Усольє», міський ОМВД, Спасо-Преображенський храм. Основні вулиці — Леніна, Карла Маркса. Північніше Старого міста розташоване селище Каркасне та комбінат «Сибсоль». У радянський час працював пором до острова Красного, де в лісопарковій зоні любили проводити вихідні дні мешканці міста. У 90-х роках пором перестав працювати, а ліс було вирубано.

Невелика частина городян проживає за залізницею, в районі 14 школи та Зеленому містечку. Забудовані вони приватними будинками та дачами, в Зеленому містечку є 2-х поверхові дерев'яні будинки 1950-х років будівництва. У 2010 році почалася заміна старих будинків Зеленого містечка новими тієї ж поверховості.

У місті налічується близько 20 навчальних закладів. Єдиний вищий заклад — філія Іркутського державного технічного університету.

Клімат міста різко континентальний з суворою та тривалою зимою, коротким жарким літом. Загальна тривалість зимового періоду 130—140 діб, літнього 80-110 діб. Осінь та весна мають короткий період від 40-60 діб. На клімат міста суттєво впливають водні маси озера Байкал та Братського водосховища. Зима в місті починається в перших числах листопада (в останні роки осінній період став збільшуватися до кінця місяця) та триває до кінця березня. Найнижчу температуру в місті було зафіксовано в січні 1915 р. — 49.0 гр, найвища в червні 2010 р. — +39.8 гр. Літо починається з 25 травня та триває до перших чисел вересня. Для літа характерні різка зміна погоди від спекотної до прохолодною з частими опадами, особливо в другій половині серпня.

Свято-Нікольський храм.

Діє жіночий католицький монастир ордена босих кармеліток, заснований в 2002.

Мечеть.

• Чижова Надія Володимирівна — легкоатлетка, чемпіонка XX Олімпійських ігор у штовханні ядра.
• Кривченко Олексій Васильович — відомий російський хокеїст, захисник.

• Офіційний сайт міста Усольє-Сибірське
• Сайт міста Усольє-Сибірське: останні новини, погода, каталог підприємств, довідкова інформація, розклад транспорту, приватні оголошення та карта міста Усольє-Сибірське.
• Усольє-Сибірське в енциклопедії «Моє місто»
• Офіційний сайт гімназії № 1 Усольє-Сибірське
• Документальний відеосюжет про Усольє-Сибірське
• Офіційний сайт гімназії № 9 Усольє-Сибірське
• Спасо-Преображенський храм міста Усольє-Сибірське
• Сайт Спасо-Преображенського храму в місті Усольє-Сибірське^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	MusicBrainz
Географія та географічні карти	GeoNames · INaturalist · Who's on First
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Encyclopædia Britannica
Нормативний контроль	Freebase: /m/06rgsv · J9U: 987007559812205171 · LCCN: n84058174 · VIAF: 125536162