Воллес Стегнер
Народився	18 лютого 1909(1909-02-18)[1][2][…] Лейк-Міллс, Віннебаґо, Айова, США
Помер	13 квітня 1993(1993-04-13)[1][2][…] (84 роки) Санта-Фе, США ·автомобільна аварія
Країна	США
Місце проживання	Wallace Stegner Housed
Діяльність	історик, письменник, прозаїк-романіст, захисник довкілля, біограф, натураліст
Alma mater	Університет Айови, Університет Юти і East High Schoold
Знання мов	англійська[1][4]
Заклад	Гарвардський університет, Університет Вісконсину в Медісоні і Стенфордський університет
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Американська академія мистецтв та літератури
Роки активності	з 1937
Жанр	роман
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1949, 1952, 1959) Римська премія[d] Національна книжкова преміяd (1977) премія клубу «Сьєрра» імені Джона М'юраd (1982) Книжкова премія Анісфілд-Вулф (1946) Премія О. Генріd (1950) Грант Ґуґґенгайма (1949) Грант Ґуґґенгайма (1952) Грант Ґуґґенгайма (1959)
IMDb	ID 2442555

Воллес Стегнер (англ. Wallace Stegner) (18 лютого 1909(19090218) — 13 квітня 1993) — відомий американський письменник, автор понад 30 книг, вчений-гуманітарій. Народився в Лейкс-Мілл (штат Айова), де закінчивши місцевий університет, став у ньому професором англійської мови. Лауреат Пулітцерівської премії, активний захисник національних парків. Зробив значний внесок у розвиток ідеї дикої природи^[5].

Воллес Стегнер — автор невеликого, що став класичним, есе «Лист про дику природу» (англ. Wildernessletter)^[6], в якому застерігав американців: «Ми, безумовно, втратимо багато чого як нація, якщо дамо померти дикій природі». На його думку, «дика природа була чинником, у взаємодії з яким і в подоланні якого сформувався наш національний характер»^[7]. Дику природу, що залишилася, він романтично назвав «складовою частиною великого материка надії — надії, що стала настільки примарною через вчинки людей, які змусили нас засумніватися у власній святості…»

Стегнер, мабуть, перший (як у США, так і в світі) заявив про "ідею дикої природи, яка сама по собі є джерелом невичерпного^[8]. На його думку, цей ресурс є фізично невідчутним, духовним, для матеріалістів взагалі чимось містичним. «Це прекрасна і жахлива незаймана місцевість, з неї вийшли Христос і пророки»^[7].

"Я хочу виступити на захист ідеї дикої природи як явища, яке допомогло сформуватися нашому характеру і яке, безсумнівно, зробило вирішальний вплив на еволюцію роду людського. Як джерело духовних і фізичних сил дика природа цінна не більш, ніж релігія чи сила волі, оптимізм і експансивність того, що вчені-історики називають «американською ідеєю», — писав автор^[8].

На думку Стегнера, американці втратять частину самих себе як люди, якщо дозволять знищити ще вцілілі острівці дикої природи. «Із зникненням дикої природи ми всі приречені (…). Заради її збереження ми повинні задіяти механізми, засновані на міркуваннях, які не випливають з можливостей її використання, „користі“ або навіть ставлення до неї як до джерела нових духовних і фізичних сил. Нам просто не вижити без дикої природи…», — вважає автор^[8].

Одна з головних ознак дикої природи, за Стегнером, — її безлюдність. Дороги опоганюють дику природу, натовпи руйнують її. Разом з тим, як він справедливо зауважив, «краще поранена дика природа, ніж взагалі ніяка»^[7]. Іншими словами, він закликає до захисту і тієї природи, що вже трохи зіпсована людиною, але ще зберегла свою дикість.

• Екологічна етика
• Права природи
• Національний парк
• Олдо Леопольд
• Генрі Торо
• Джон М'юр

• Стегнер У. Письмо о дикой природе // Экол. антология. — М.: Голубка, 1992. — С. 104–105.
• Стегнер У. Письмо о дикой природе // Гуманитарный экол. журн. — 2002. — Т. 4, спецвыпуск. — С. 118–120.
• Stegner W. Packhorseparadise // The wildernessreader / Ed. F. Bergon. — Reno-Las Vegas-London: Univ. Newada Press, 1985. — P. 315–327.
• Stegner W. Wildernessletter // The wildernessreader / Ed. F. Bergon. — Reno-Las Vegas-London: Univ. Nevada Press, 1994. — P. 327–334.

• Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 179 с.