Український археографічний щорічник раніше Український археографічний збірник — українське неперіодичне академічне наукове видання з джерелознавства, археографії та історіографії, який видає Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Виходить неперіодично з 1992 року. Має подвійну нумерацію томів, що пов'язано із заявленим правонаступництвом цього видання з Українським археографічним збірником (1926—1930). Головним редактором були Михайло Грушевський у 1926–1930 роках, Павло Сохань у 1992–2013 роках. З 2013 року головним редактором є директор Інституту Георгій Папакін.

Засновниками відновленого Українського археографічного щорічника є Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Археографічна комісія НАН України.

Офіційно зареєстроване Міністерством юстиції України 30 квітня 2009 року (свідоцтво: Серія КВ № 15258–3830 Р). Зареєстроване ВАК України як фахове видання з історичних наук у 1999 році. Перереєстровано постановою Президії ВАК України від 1 липня 2010 року № 1–05/5.

Української Академії наук мала намір видати Український археографічний збірник у 1918 році після заснування академічних історичних комісій^[1]. Зокрема, у 1919 році створена комісія Археографічна комісія ВУАН для керівництва виданням документальних публікацій з історії України. У 1921 році до Комісії передана Тимчасова комісія для розбору стародавніх актів у Києві. Повернення у 1924 році до України українського історика Михайла Грушевського та очоленням ним Археографічної комісії надало поштовх до розвитку української археографії^[2].

Михайло Грушевським розробив ряд заходів велику програму археографічної та джерелознавчої роботи з акцентом на пошукову, дослідницьку та видавничу діяльність з долученням старої нової генерації істориків. З видавничої діяльності він запропонував нове періодичне видання Український археографічний збірник. За його задумом комісія продовжила розпочаті раніше археографічні видання, такі як Акты Западной России, Архива Юго-Западной России а також Жерела історії до України-Руси^[3].

Михайло Грушевський займався редактурою видання^[4].

Розпочатий на початку 1930-х років масовий терор проти української наукової інтелігенції призвів до того, що вже з середини 1930-х років археографічна робота фактично була припинена^[5]. Неопублікований залишився 4-й том Українського археографічного збірника, який вже був підготовлений до друку^[3].

Статті

• Абросимова С. Археографія як підмурок сучасної історичної науки в Україні (Український археографічний щорічник. Вип. 1-11. 1992—2006) [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. — К., 2008. — Вип. 3. — С. 424—449.
• Желєзко А. М. М. Грушевський – фундатор мережі етнологічних науково-дослідних установ в системі ВУАН 1924 – 1930 рр. // Гілея: науковий вісник. — 2018. — Вип. 139(1). — С. 38-41.
• Маврін О. О. Наукова та видавнича діяльність Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України в рік Ювілею Національної академії наук України [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. — Миколаїв : МДГУ ім. Петра Могили, 2008. — Вип. 1. — С. 148—172.
• Сохань П. С. Стан і перспективи розвитку української археографії // Український археографічний щорічник. — 1992. — Вип. 1. — С. 9-18.
• Харлан А. П. Редакційно-видавнича діяльність Михайла Грушевського // Технологія і техніка друкарства : збірник наукових праць. — 2011. — Вип. 4(34). — С. 131–138.

• Випуски щорічника [Архівовано 11 березня 2014 у Wayback Machine.] на сайті Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
• сторінка «Українського археографічного щорічника» на сайті [Архівовано 1 липня 2012 у Wayback Machine.] Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського

Це незавершена стаття про науковий журнал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.