Туоне Удайна
Народився	27 вересня 1821(1821-09-27) Крк, Приморсько-Ґоранська жупанія, Хорватія
Помер	10 червня 1898(1898-06-10) (76 років) Крк, Приморсько-Ґоранська жупанія, Хорватія ·вибуховий пристрійd
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Діяльність	листоноша, Пономар
Знання мов	Далматинська

Туоне Удайна (далмат. Tuone Udaina, італ. Antonio Udina; 1821, Крк — 10 липня 1898, там само) — вважається останнім носієм далматинської мови.

Для дослідників він був головним джерелом відомостей про діалект острова Велья (зараз Крк, Хорватія), на якому розмовляли його батьки. На Крку він прожив все життя, працюючи перукарем; незадовго до його смерті з ним цілком випадково зустрівся туринський лінгвіст Маттео Бартолі. У 1906 році він оприлюднив свої дослідження в докторській дисертації, яку захищав у Віденському університеті під назвою «Далматинська мова: старороманські мовні релікти від Вел'ї до Рагузи і їхнє місце у Апеніно-Балканській Романії» (нім. Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der Apennino-Balkanischen Romania).

Про Туоне Удайну він писав, що його ніякою мірою не можна було назвати ідеальним інформатором — далматинська мова (у її вельотському різновиді) не була його рідною мовою, він вивчив її лише з розмов своїх батьків проміж собою; сам же він повсякденно розмовляв венеційською мовою. До того ж під час зустрічі з дослідником він був вже старий, глухий і без зубів, і не мав нагоди розмовляти далматинською мовою протягом останніх двадцяти років. 10 липня 1898 року він загинув від вибуху міни, встановленої терористом-анархістом. Трагічна смерть Туоне Удайни перервала дослідження Бартолі; зі смертю останнього носія далматинська мова стала остаточно мертвою.

• Matteo Bartoli. Das Dalmatische: altromanische Sprachreste von Veglia bis Ragusa und ihre Stellung in der apennino-balkanischen Romania, 2 volumi, Hölder, Vienna, 1906.