село Угорськ
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Громада	Шумська міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020150410012045
Облікова картка	Угорськ
Основні дані
Засноване	21 липня 1545
Населення	597
Територія	3,177 км²
Поштовий індекс	47121[1]
Телефонний код	+380 3558
Географічні дані
Географічні координати	50°09′14″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.15389° пн. ш. 25.91056° сх. д. / 50.15389; 25.91056Координати: 50°09′14″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.15389° пн. ш. 25.91056° сх. д. / 50.15389; 25.91056
Відстань до обласного центру	89 км[2]
Відстань до районного центру	19 км[2]
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до залізничної станції	18 км
Місцева влада
Адреса ради	47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59
Карта
Угорськ
Угорськ
Мапа

Уго́рськ — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району.

Населення становить 597 осіб (2016).

У 1946—1991 роках село мало назву Підгірське^[3].

Село Угорськ лежить на північний схід від районного центру міста Кременець (20 км) та на захід від центру міської громади Шумська (18 км). Межує з такими селами: Башківці, Стіжок, Тилявка, Забара. Село розташоване у підніжжі Кременецьких гір. Входить до Шумської ОТГ.

Поблизу Угорська виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, скіфського періоду^[4] та давньоруської культури.

Перша письмова згадка про Угорськ датується 1231 роком. Саме у цьому році князь Данило Галицький під час свого походу переміг племена угрів та заснував на цій місцевості поселення.

До території села входили такі хутори: Подоляни, Упріння, Михайлівка, Німеччина, Круча, Висока, Брання. Згодом деякі хутори (Подоляни, Михайлівка, Упріння) почали зникати, населення переселяється в центр села. Існує легенда про те, що на село напали татари (ХІІІ століття). У долині, яка називається Брання, пшеницю жали 100 женців, на яких напали татари. Коли їхні рідні прийшли на поле, то побачили біля дуба 100 серпів, а женців татари взяли у полон. Від того часу цю долину почали називати Брання.

Посередині села є гора Городисько. Люди заселялися навколо гори, обживались, городили плоти. Звідси і походить його назва. З північної сторони гори є погріб, у якому, за переказами, закопані церковні дзвони та від нього йшов підземний хід на Костющину.

За словами старожилів, починаючи з 1880 року пані Купачова, яка мала великий маєток у селі, почала продавати свої землі. На сході купували землю німецькі переселенці і таким чином утворився хутір Німеччина. На півдні купуваили землю чехи (Чещина), на південний захід — вихідці із Поділля (Подоляни). Перед першою світовою війною з'явилися поселенці на хуторі Михайлівка, багато було з Лановеччини, Стіжка.

Під час війни 1648—1654 років через село проходили полки Івана Богуна та Максима Кривоноса, але сутичок з польськими військами на території села не було. Після Переяславської ради Угорськ залишився під владою Польщі, за другим поділом Речі Посполитої у 1795 році територія колишнього Волинського воєводства, у тому числі й Угорськ відійшли до Російської імперії.

Колишні поміщицькі економії називалися фільварками. Населення, в основному, займалося сільським господарством, робили дьоготь, займалися гончарством, випалювали вугілля, займалися ткацтвом, а також виготовляли цеглу в Хмелевому саду на Михайлівці.

У 1740 році мешканці Угорська побудували нову церкву Івана Богослова, яка досі діюча. Спочатку це була невеличка капличка, згодом до неї добудували основну частину храму. Капличка стала вівтарем. Наприкінці 1980-х—початку 1990-х років до церкви зроблена нова добудова. Притвор, дзвіниця та половина церкви поєдналися з основною старою добудовою.

Жителі села перебували у важкому матеріальному становищі. До 1939 року 1650 десятин землі належало багатим землевласникам, зокрема поміщикам Спорятиній, Копачовій, а також 40 десятин належало церкві та 300 — селянам.

З посиленням робітничих страйкових рухів 1904—1905 років в країні поширились селянські заворушення. В селі поміщик Спорятин привласнив громадську долину — Верставію. Селяни з протестом пішли до поміщика, вимагаючи вернути долину. Наслідок цього — заарештовано декілька селян, проте долина залишилася селянам.

1938 року відкрито початкову школу, для дорослих — хату-читальню, клуб, при якому діяв гурток художньої самодіяльності. Також було відкрито медичний пункт, де населення могло одержати медичну допомогу та безкоштовні ліки. До 1941 року в селі діяв пологовий пункт.

Село Угорськ було окуповане військами Вермахту 2 липня 1941 року. З населенням, що їм не підкорялось, вони розправлялися дуже жорстоко: спалювали будинки, розстрілювали людей. 7 травня 1943 року окупанти оточили село та забрали 40 молодих людей на каторжні роботи до Німеччини.

Саме територія Угорська та хутора Німеччина, оточена з усіх боків горами та лісами, привернула увагу вояків УПА у 1942—1943 роках. Командир Петро Базилецький («Буревій») отримав наказ Олійника («Енея») зі своєю сотнею прорватися на Кременеччину й оперувати на південних теренах військової округи до повернення основних сил з'єднання. У ніч на 28 березня його відділ зайшов у Шумський район. Кілька днів буревійці рейдували навколишніми селами, уникаючи тяжких боїв. 8 квітня вони зайшли на хутір Німеччина й заночували у селян. Оточений з усіх боків лісами хутір став не тільки місцем зупинки загону повстанців, а й надійним сховком від німців та совєтів. Повстанці жили у людей по хатах, а продукти тримали у лісі в криївках. Бій зав'язався 9 квітня 1943 року. Із Забари та Угорська рухалися озброєні загони совєтів, напад їх був раптовим. У бою загинули «Буревій», чотовий «Богун», «Лановий», «Сосна» та ще кілька стрільців, декілька людей отримали поранення. Командування сотнею перебрав на себе політвиховник «Квітка». Вбитих повстанців поховали в трьох могилах: у найбільшій — близько сорока вояків, а у двох менших — двоє дівчат — зв'язкових та лікаря.

У 2014 році на місці полеглих вояків УПА було встановлено березовий хрест і вперше представники духовенства УПЦ КП відслужили панахиду за загиблими. Навесні 2017 року споруджено пам'ятний знак.

21 травня 2017 року на хуторі Березина в урочищі Грушка поблизу села Угорськ відбулись заходи з нагоди вшанування повстанців, які полягли за волю України в боях з московсько-більшовицькими окупантами^[5].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.^[6]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.^[7]

• Недзвецький Микола — політв'язень польських тюрем, один із організаторів і командирів військових відділів ОУН(м) на Кременеччині.

У селі розташована мурована церква Івана Богослова.

Споруджено пам'ятники на могилі воїна М. Ракова (1964), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969, реконструйовано 1990).

Горби і гори носять місцеві назви, а саме: на південний схід від центру села лежить найвища гора Городисько, висота якої по схилу 200 метрів. Вона з півночі покрита сосновим лісом, а з півдня — чагарниками. З північно-західної сторони села лежать гори Стоси, які є продовженням Волино-Подільської височини. Стоси покриті мішаним лісом. На південь від центру розташована Грицькова гора, яка покрита чагарниками і травами. На північ простяглась гора Костющина, покрита мішаним лісом. Поряд з великими горами є багато горбів: Чещина, Сіножаті, Вилка, Петровщина, Горби, Рання гора, Лиса гора, Вирубки.

Село оточують ліси: Довжок, Ріг, Домашник, Попівщина.

Працюють Угорська гімназія, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, 2 торговельні заклади.

• М. Бесараб, В. Уніят Угорськ // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 482. — ISBN 978-966-528-279-2.

Це незавершена стаття з географії Тернопільської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.