|Оригінал імені=

Тиводар Легоцький
Меморіальна таблиця на будинку у Мукачеві, де мешкав Тиводар Легоцький (автор Петро Матл)
Народився	10 травня 1830(1830-05-10) с. Фужіне біля м. Рієка, нині Хорватія
Помер	5 листопада 1915(1915-11-05) (85 років) Мукачеве, нині Україна
Поховання	Мукачево
Країна	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Діяльність	археолог, історик, етнолог, етнограф
Alma mater	Кошицька юридична академія
Галузь	Історія, археологія, етнографія, музейна справа
Членство	Угорське історичне товариствоd Товариство Кішфалудіd
Тиводар Легоцький у Вікісховищі

Т́иводар Лего́цький (угор. Lehoczky Tivadar, 5 жовтня 1830, с. Фужине, Австрійська імперія (нині община Фужине біля м. Рієка, Хорватія)  — 5 листопада 1915, м. Мукачево^[1]) — юрист, археолог, історик, організатор музейної справи, етнограф Закарпаття. Автор численних наукових праць з історії Закарпаття та Угорщини.

Тиводар Легоцький народився в родині лісника-переселенця зі Словаччини^[2].

Народну та середню школу закінчив у Ружомбероку. 1847 року Легоцький розпочав навчання в юридичній академії в Кошицях^[1]. У 1848 році був змушений перервати навчання у зв'язку з призовом на військову службу. Після розформування військового корпусу у 1849 році^[1], продовжив навчання. Закінчив юридичну академію у 1851 році^[1].

1852—1856 роки — працював службовцем у суді. Згодом переїхав до Мукачева.

Протягом 1861–1863 років склав іспити з адміністративного права та угорських цивільних законів.

У 1865 році Тиводар Легоцький зайняв посаду головного прокурора Мукачівсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів, працював на цій посаді до виходу на пенсію 1896^[1][2].

Практичну діяльність тісно поєднав із дослідницькою роботою. Стояв біля витоків археологічної науки в Угорщині, був членом багатьох наукових закладів: Угорського товариства природодослідників, Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії. Зібрав велику археологічну колекцію. У 1876 році експонати колекції Легоцького були представлені на 8-му міжнародному Археологічному конгресі в Будапешті^[2]. У 1907 році організував у Мукачеві музейне товариство, а у власному будинку створив перший у Закарпатті музей історії та побуту краю^[2].

Науковий доробок вченого-дослідника складає 11 монографій та близько 300 статей, які охоплюють цілий комплекс питань з історії Закарпаття від найдавніших часів до початку XX століття. Писав угорською мовою. Основна праця  — «Монографія Березького комітату» (у 3-х т., 1881—1882, назву рукопису виникла вже після смерті автора, первинна назва — «Історичні колоски»). На основі археологічних пам'яток довів, що слов'яни розселилися у Тисо-Дунайській низовині ще до приходу сюди угорців^[2]. Досліджував проблеми соціально-економічного розвитку Закарпаття, духовної культури закарпатців та їхньої участі в антигабсбурзьких війнах XVII—XVIII століть та революції 1848–1849. Виступав і як фольклорист, знавець звичаїв та обрядів різних народів Закарпаття.

Здійснив ряд експедицій до Сербії і Румунії. У 1867, 1887 та 1889 роках побував в Італії, Франції, Англії, Німеччині та Швейцарії. У 1888 році — в Малій Азії. Зібрав багатий археологічний, історичний та етнографічний матеріал. У 1907 організував у Мукачеві музейне товариство, створив у власному будинку перший в Закарпатті музей історії і побуту краю. Колекція Легоцького нараховувала близько семи тисяч предметів. Ця колекція була у свій час найбільшою приватною колекцією у всій Австро-Угорщині.

• (угор.)Magyar-orosz népdalok. Sárospatak, 1864. (Угорсько-руські пісні)
• (угор.)Tót népdalok. Pest, 1868. (Словацькі пісні)
• (угор.)Bereg vármegye leírása I. Budapest, 1876. (Опис комітату Береґ, том I)
• (угор.)Bereg vármegye monographiája. Ungvár, 1881—1882. (Могографія Березької жупи)
• (угор.)Adatok hazánk archaeologiájához, különös tekintettel Bereg vármegyére és környékére I. — Az őskortól a magyarok bejöveteléig. Munkács (ism. 1893: Századok, Archaeologiai Értesítő, Élet).
• (угор.)Germánok emlékei Munkácsnál. 1897.
• (угор.)Beregmegye és a munkácsi vár 1848-1849-ben. Munkács, 1899. (Березька жупа та Мукачівський замок)
• (угор.)Munkács város új monografiája. 1909. (Монографія про місто Мукачево)
• (угор.)A munkácsi vár rövid története. 1912.

1994 року на будинку у Мукачеві, де мешкав Легоцький Тиводар, було відкрито меморіальну таблицю, яку, на замовлення Шандора Пака (батька відомого підприємця та мецената Імре Пака), виготовив український скульптор-монументаліст угорського походження Матл Петро Євгенович, що дотепер мешкає у цьому будинку^[3].

1995 року у місті Берегово на фасаді будівлі медичного коледжу (в минулому — Березького комітатського управління, в актовій залі якої була презентована монументальна тритомна праця «Монографія Березького комітату») встановлена меморіальна таблиця в пам'ять про Тиводара Легоцького. На пошану вченого названі вулиці в Берегові та Ужгороді. 1 липня 2017 року, в урочищі Мала Гора, що на околиці Берегова, в урочистій обстановці відкрили пам'ятний знак Тиводару Легоцькому^[4]

В приміщенні ужгородського замку існує Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького.

• Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.) / Д. Д. Данилюк; Ужгородський державний університет. — Ужгород: Патент, 1997. — 289 с. — ISBN 966-7242-05-6.
• Данилюк Д. Д. Легоцький Тиводар // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 100. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Д. Д. Данилюк. Легоцький Тиводар // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
• Кобаль Й. Бібліографічний покажчик праць Тиводара Легоцького. — Ужгород, 1990. — 73 с.
• Кобаль Й. Тиводар Легоцький — видатний дослідник закарпатської Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність: матеріали Міжнародного історично-народознавчого семінару «Населення Бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку», Самбір, 14-16 вересня 1995 р. / НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича; відп. ред. В. Конопля та ін. — Львів: б.в.; Самбір: б.в., 1995. — 190 с. — ISBN 5-7702-1156-3.