Ту-104

Ту-104
Ту-104
	Ту-104А на аеродромі Прага-Кбелі
Тип	Пасажирський літак
Розробник	ОКБ Туполєва
Виробник	Харківський авіаційний завод
Головний конструктор	Туполєв Андрій Миколайович
Перший політ	17 червня 1955
Початок експлуатації	15 вересня 1956
Статус	Не використовується
Основні експлуатанти	Аерофлот,; ВПС СРСР, Czech Airlines.
Роки виробництва	1956-1960
Виготовлено	201
Базова модель	Ту-16
Варіанти	Ту-110, Ту-124.
	Ту-104 у Вікісховищі

Ту-104 — перший радянський турбореактивний пасажирський літак.

6 листопада 1955 року на Харківському авіазаводі піднявся в небо перший у Радянському Союзі третій у світі (після британського De Havilland Comet та французького Sud Aviation Caravelle) серійний турбореактивний пасажирський літак Ту-104.

Ту-104 успадковував від свого попередника — військового бомбардувальника Ту-16 — найкращі властивості і був великим кроком уперед у галузі пасажирських перевезень.

Літак з 50-ма пасажирами на борту долав відстань до 3500 км з максимальною швидкістю 950—1000 км за годину. Освоєння його виробництва на Харківському авіазаводі було здійснено, як для того часу, в максимально короткі терміни — виготовлення першого фюзеляжу Ту-104 підприємство розпочало наприкінці 1954 р., а до осені 1955 офіційно було завершене збирання першої серійної машини.

Серійне виробництво літака тривало до 1960 р., на Харківському авіазаводі було виготовлено 45 машин Ту-104 і його вдосконаленої модифікації Ту-104А. На авіазаводі в Харкові, а пізніше в Омську і Казані, було розгорнене масове виробництво літаків цього типу. До кінця 1960 р. в СРСР і Чехословаччині цей літак експлуатували вже 10 авіапідприємств. Сумарна кількість випущених трьома заводами в цей час Ту-104 склала понад 200 машин. Цей літак прослужив в авіакомпаніях понад 20 років.

З одного боку, літак був проривним, з іншого — мав недоліки, що призвели до десятків серйозних катастроф з людськими жертвами. Ту-104 був ненадійним, важким, в польоті дуже нестабільним та мав погану керованість, був схильним до розкачування. Навігаційне обладнання й автопілот були недосконалими, радіонавігаційне обладнання заходу на посадку було відсутнім. Занадто багато залежало від майстерності екіпажу, його правильних дій у критичних ситуаціях.