Туровець (Житомирський район)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| село Туровець | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Станишівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040490200067859 |
| Основні дані | |
| Населення | 244 |
| Площа | 1,259 км² |
| Густота населення | 193,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12435 |
| Телефонний код | +380 412 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′45″ пн. ш. 28°56′07″ сх. д. / 50.17917° пн. ш. 28.93528° сх. д.Координати: 50°10′45″ пн. ш. 28°56′07″ сх. д. / 50.17917° пн. ш. 28.93528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
209 м |
| Водойми | річки Рівець, Гнилуха |
| Найближча залізнична станція | 82 км |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12435, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Туровець, вул. Канарських, 34 |
| Карта | |
  Туровець | |
 Туровець | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ту́ровець [1]— село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 244 особи.
Географічні координати: 50°10' пн. ш. 28°56' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,3 км².
Туровець розташований за 31 км від районного та обласного центру — міста Житомира[2]. Найближча залізнична станція — 82 км, за 3 км. Поблизу села протікає річка Рівець, ліва притока Ів'янки.
Селом протікає річка Гнилуха, права притока Рівця.
Засноване в XIX столітті.
У 1906 році село Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 27 верст, від волості 10. Дворів 65, мешканців 406[3].
У 1932–1933 роках село Туровець постраждало від голодомору[4].
Під час німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 106 місцевих жителів, з них 60 загинуло, 45 осіб нагороджені орденами і медалями. У період німецької окупації в районі села діяв партизанський загін імені Чапаєва[2].
У 1970-х роках діяла восьмирічна школа, клуб, дві бібліотеки, які нараховували 7 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт і пологовий будинок[2].
За даними перепису 2001 року населення села становило 244 особи, з них 97,95% зазначили рідною українську мову, 1,23% — російську, а 0,82% — іншу[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 239 | 97.95% |
| російська | 3 | 1.23% |
| вірменська | 2 | 0.82% |
| Усього | 244 | 100% |
Поруч з селом розташовані кургани доби бронзи та ІІ-І тис. до н. е., поселення І тис. до н. е. та VIII–IX ст. н. е.
Також на території населеного пункту знаходиться пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час Німецько-радянської війни[2].
У селі діє дерев`яна Свято-Успенська церква Єпархії УПЦ МП, побудована у 1912 році коштом місцевих парафіян.
Даниленко Володимир Григорович - український письменник, що в книжках "Грози над Туровцем", "Ніч із профілем жінки" описав Туровець і навколишні села.
- ↑ Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 306.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933 роках. Житомирська РДА. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 14 березня 2015.
- Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
- Облікова картка на сайті ВРУ
- Погода в селі Туровець
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
