Туманян Ованес Тадевосович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ованес Тадевосович Туманян | ||||
|---|---|---|---|---|
| вірм. Հովհաննես Թադևոսի Թումանյան | ||||
 | ||||
| Народився | 7 (19) лютого 1869 с. Дсех, марз Лорі, Вірменія | |||
| Помер | 23 березня 1923 (54 роки) Москва, Росія | |||
| Поховання | Пантеон Ходживанка[1] | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Національність | вірменин | |||
| Місце проживання | Тбілісі[2] | |||
| Діяльність | поет, письменник, громадський діяч | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[3], проза[3], поезія[3], філософія[3] і чеснота[3] | |||
| Alma mater | Нерсісянська школа (1887)[2] | |||
| Мова творів | вірменська | |||
| Роки активності | середина 1880-х рр. — 1923 р. | |||
| Жанр | вірш[d], оповідна поезіяd, казка і балада | |||
| Magnum opus | Ануш[d], The Capture of Fort Tmukd, Q16376668?, Q21213142? і Fairy tales of Hovhannes Toumaniand | |||
| Членство | Vernatund[2][1] | |||
| У шлюбі з | Olga Tumanyand | |||
| Діти | Nvard Tʻumanyand, Tamar Tumanyand, Мушег Туманянd, Ashkhen Tumanyand, Артавазд Туманянd, Амлік Туманянd, Areg Tumanyand, Ануш Туманянd, Arpenik Tumanyand і Седа Туманянd | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Туманян Ованес Тадевосович у Вікісховищі | ||||
Оване́с Тадево́сович Туманя́н (вірм. Հովհաննես Թադևոսի Թումանյան; 7 (19) лютого 1869, село Дсех, Вірменія — 23 березня 1923, Москва, Росія) — вірменський поет та письменник, громадський діяч.
Рід Туманянів походить від вірменського княжого (нахарарського) роду Маміконянів, від її гілки, яка правила в середні століття в селі Дсех (Лорі). Ованес Туманян народився в сім'ї священика. У 1878—1883 отримав початкову освіту в школі Степанавану, а потім перевівся до школи Нерсесян в Тіфлісі (Тбілісі), однак через матеріальні труднощі був змушений у 1887 р. залишити її і влаштуватися на роботу в Тіфліський вірменський народний суд, а пізніше — у Вірменську видавничу спілку.
Писати почав з середини 1880-х років, працював у вірменських газетах і журналах.
Здобув широку популярність після виходу збірки «Поезії» (вірм., 2 т., 1890—1892). У багатьох своїх творах Туманян звертається до нелегкої долі вірменського селянства, до різних сторін традиційного укладу його життя. На дану тематику його поеми: «Маро» (1887, опубл. 1892), «Сако з Лорі» (1889, опубл. 1890), трагедія «Ануш» (1890, опубл. 1892, А. Тіграняном до неї написана опера).
У 1899 в Тіфлісі створив літературний гурток «Вернатун», членом якого були видні вірменські поети, письменники, художники та композитори.
Був відомий також як громадський діяч, двічі був заарештований царським урядом. У 1912-21 рр.. був головою Кавказького союзу вірменських письменників, у роки Геноциду вірмен допомагав біженцям із Західної Вірменії (за що був нагороджений народним званням «Поет всіх вірмен»), виступав за перемир'я у вірмено-грузинської війні 1918 року. Після радянізації Вірменії очолював Комітет допомоги Вірменії.
Був у дружніх стосунках із багатьма вірменськими, грузинськими, російськими поетами та письменниками свого часу, перекладав із декількох мов (Байрон, Гете, Пушкін).
Помер у Московській лікарні, від раку. Похований у Тбілісі.
Ім'ям Туманяна названо місто у Вірменії, вулиці, в тому числі й в Києві, школи, йому встановлено пам'ятники. З 1953 року в Єревані (а пізніше і в селі Дсех) діє музей поета.
Зображено на сучасній купюрі 5.000 драм.
Мав міцну і велику сім'ю, 10 дітей — 4 сина та 6 дочок, деякі з яких згодом стали відомими діячами. Один із синів Туманяна Артавазд (1894—1918) загинув у 1918 році під час наступу турецьких військ на Кавказькому фронті. Троє інших синів — Мушег (1889—1938), Амлік (1896—1937) і Арег (1900—1938) були репресовані і розстріляні в епоху сталінізму. Відомими туманянознавцями були Седа і Ануш Туманяни.
Багато творів Туманяна («Собака і кіт», «Смерть Кікоса», «Хоробрий Назар», «Ануш», «У вірменських горах», «Невезучий Панос», «Брехун» та інші) перетворилися на класику вірменської літератури. В основі багатьох поем («Взяття фортеці Тмук» (1902), «Глорія», «Парван», «Давид Сасунський»), балад і казок («Крапля меду», «Дурень») Туманяна лежить вірменський фольклор.
- Біографія письменника на сайті Armenianhouse.org(рос.)(вірм.)(англ.)
- До 135-річчя з дня народження Ольги Туманян(рос.)
- Казки О. Туманяна(рос.)
- Твори О. Туманяна на сайті Armenianhouse.org(рос.)(вірм.)(англ.)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNE: XX5819831 · BNF: 10538809w · CANTIC: 981060546208506706 · CiNii: DA08485763 · CONOR.BG: 29206117 · CONOR.SI: 6350435 · ERRR: a11544855, a11544843 · FAST: 19681 · Freebase: /m/03ytjx · GND: 118763199 · ISNI: 0000000087180112 · J9U: 987007279065105171 · LCCN: n50081890 · LIH: LNB:V*1781;=BD · LNB: 000085126 · MAK: 9810669561905606 · NCF: ncf11948757 · NKC: jx20071127069, jn20000701807 · NLI: 000413411 · NSK: 000312890 · NTA: 067781284 · NUKAT: n2012106697 · RERO: 02-A005638445 · RILM: 201636 · SUDOC: 132438674 · UCAL: 7570, 9729, 27615 · VIAF: 95210694, 84037592 · РДБ: 000064437 · РНБ: 7785998 |
- ↑ а б Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 2.
- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
