Тримбач Сергій Васильович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сергій Васильович Тримбач | |
|---|---|
 С. В. Тримбач на заході, присвяченому 75-річчю з дня народження Івана Миколайчука, Театральна площа, Чернівці, червень 2016 року | |
| Народився | 17 вересня 1950 (73 роки) Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | кінокритик, кінознавець, кіносценарист |
| Галузь | кінокритика[1] і кіносценаристикаd[1] |
| Відомий завдяки | голова Національної спілки кінематографістів України |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
| Знання мов | українська[1] |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди | Державна премія України ім. О. Довженка (2008). |
Сергій Васильович Три́мбач (нар. 17 вересня 1950, с. Жовтневе, тепер у межах м. Олександрія Кіровоградської обл.) — український кінокритик, кінознавець, кіносценарист. Голова Національної спілки кінематографістів України (2009—2017). Лауреат Державної премії України ім. О. Довженка (2008). Автор багатьох публікацій, присвячених історії та сучасності українського кіно.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1973). Працював консультантом Спілки кінематографістів України, потім — науковим співробітником відділу теорії мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ІМФЕ НАН України).
У 1998—2004 — заступник генерального директора Національного центру Олександра Довженка з питань архівно-наукової роботи. У 2001—2004 виконував обов'язки директора Музею Київської кіностудії імені О.Довженка. У 2005—2022 — завідувач відділу кіномистецтва і телебачення ІМФЕ НАН України.
Є заступником голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[2]
Одружений на доньці письменника Микити Шумила Тетяні. Виховали сина. Сестра дружини — літературознавиця, доктор філологічних наук Наталя Шумило (1947—2013)[3].
Автор сценаріїв фільмів «Важко перші сто років» (1997), «Творець із Божою іскрою» (1997, у співавт.), «Златокрай» (1996, авт. дикт. тексту), «Богдан Ступка. Львівські хроніки» (1998), «Небилиці про Борислава» (1999), «Любов небесна» (2002), «Вічний хрест» (2003), «Небезпечно вільна людина» (2004), «Живі» (2008), «Довженко починається» (2009) та ін.
Від 1976 року виступає у пресі зі статтями і рецензіями з питань розвитку кіномистецтва. Автор та співавтор низки книг, де розробляються проблеми естетики і поетики творчості. Автор книги «Олександр Довженко. Загибель богів / Ідентифікація автора в національному часо-просторі» (2007). Упорядник книг: «Іван Миколайчук. Білий птах з чорною ознакою» (1991), «Олександр Довженко. Фільми. Малюнки. Задуми» (1994), «Іван Миколайчук» (2001), «Довженко і кіно ХХ століття» (2004, у спіавт.), «Україна — Німеччина: кінематографічні зв'язки» (2009, у співавт.).
- Сергій Тримбач. Богдан Ступка. Метаморфози. — К. : Дух і Літера, 2022. — 336 с. — ISBN 978-966-378-897-5.
За публікації з кінознавства, кінокритики та історії кіно відзначений преміями:
- Спілки кінематографістів СРСР (1980)
- Спілки кінематографістів Таджикистану (1982)
- Спілки кінематографістів України (1987)
- Імені Фелікса Соболєва (2006)
- Імені Віктора Дьоміна (2007, Росія)
- Імені Олександра Довженка (2008)
- Фільми «Любов небесна», «Вічний хрест», «Небезпечно вільна людина», «Довженко починається…» отримали призи багатьох міжнародних та національних кінофестивалів.
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4].
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ «Це Микита Шумило — совість наша, козацька совість!»
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 590—591.
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 522.
- Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 492.
- Н. Капельгородська, Є. Глущенко, О. Синько Кіномистецтво України в біографіях. — К., 2004. — С. 602—603.
- Сергій Тримбач: Якщо ми і зараз не зуміємо відродити Спілку, тоді весь кінематограф на довгі роки зникне з «карты будней». Інтерв'ю Олени Чередниченко // День. — 2009. — 17 червня.
- Світлана Агрест-Короткова Загибель богів у дзеркалі часу. Побачила світ книжка Сергія Тримбача про Олександра Довженка // День. — 2007. — 14 грудня. —
- Евгений Марголит Формула масштаба (о книге Сергея Тримбача «Александр Довженко: гибель богов») // Синематека. — Москва. — 2009. — 14 сентября. (рос.)
- «Сергій Тримбач. Ми є тому, що нас не може бути…» // Столичные новости. — 2006. — № 10.(рос.)
- Валентина Клименко Кіно про кіно, або Кінокритик міняє професію // Україна молода. — 2006. — 27 січня.
- Сергій Тримбач: «Мистецтвознавець має бути… філософом і політологом». — Надія Тисячна, «День», 2006, 22 грудня. — https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/mistectvoznavec-maie-buti-filosofom-i-politologom
- Тримбач С. Бути Микитою: Спогад про М. Шумила з нагоди його 100-літнього ювілею // Сучасність. — 2003. — № 6. — С. 125—132.
| |||||||||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
