Трамвай у Ла-Шо-де-Фон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Трамвай у Ла-Шо-де-Фон | |
|---|---|
| Опис | |
| Країна | .svg){kind=small} Швейцарія |
| Місто | Ла-Шо-де-Фон |
| Дата відкриття | 1 січня 1897 |
| Дата закриття | 15 червня 1950 |
| Оператор | Tramway de La Chaux-de-Fonds (TC) |
| Маршрутна мережа | |
| Кількість маршрутів | 2 |
| Довжина маршрутів | 5,3 км |
| Рухомий склад | |
| Кількість вагонів | 10 |
| Основні типи рухомого складу | Rathgeber 2-axle motor car, SIG/MFO Ce, SWS/MFO Ce |
| Кількість депо | 1 |
| Технічні дані | |
| Ширина колії | 1000 мм |
| Тип живлення | контактна мережа |
| Електрифікація | 500 В |
Трамвай у Ла-Шо-де-Фон (фр. Anciens tramways de La Chaux-de-Fonds) — ліквідована трамвайна мережа у швейцарському місті Ла-Шо-де-Фон, що діяла у 1897—1950 роках.
Трамвайний рух у Ла-Шо-де-Фон було введено в експлуатацію 1 січня 1897 року за маршрутом Usine à gaz — Métropole — Cul-de-sac біля залізничного вокзалу. Загальна довжина електрифікованої трамвайної мережі становила 1,4 км, ширина колії — 1000 мм. Пізніше були відкриті лінії:
| Дата відкриття | Лінії |
|---|---|
| 1 липня 1898 | Place au Marché — Charrière, Metropol — Abeille |
| 12 грудня 1899 | Charrière — Collège, Uisine à gaz — Dépôt |
Наприкінці 1890-х років було побудовано нове трамвайне депо з чотирма коліями, майстернями та офісами.
24 вересня 1912 року введено в експлуатацію лвнію Stand-Bel Air.
1915 року були введені в експлуатацію причепні вагони.
24 листопада 1924 року відкриті ще дві лінії:
| Лінії | Протяжність, км |
|---|---|
| Abeille — Succès | 0,3 |
| Métropole — Grands Moulins | 0,684 |
У 1928 році була введена нумерація маршрутів. 27 листопада 1937 року Ла-Шо-де-Фоні була побудована остання трамвайна лінія Charrière — Parc des Sports. Трамвайна мережа досягла максимальної довжини 5,3 км.
21 грудня 1949 року ліквідована перша дільниця трамвайної лінії Casino — Bel Air (завдовжки 1,3 км). Останні лінії були ліквідовані 15 червня 1950 року — Charrière, Usine à gas — Succès, Grand Moulin. У 1951 році трамвайне депо було продано.
Рухомий склад складався з 10 трамвайних вагонів, які були пофарбовані у жовто-коричневих кольорах[1].
Трамвайні мережі Швейцарії | |
|---|---|
| Діючі | |
| Закриті | Егль/Лезен • Алламан/Гімель • Альтштеттен/Бернек • Альтдорф • Беллавіста • Біль • Блоне • Ла-Шо-де-Фон • Фрібур • Гланд • Лез-О-Женеве • Лімматталь • Локарно • Лозанна • Лугано • Люцерна • Мартиньї • Майрінген • Мендрізіо • Монтре/Веве • Мюррен • Райнек • Ролле/Гімель • Санкт-Галлен • Санкт-Моріц • Швіц • Зіссах-Гельтеркінден • Штанс • Шпіц • Шаффхаузен • Тун/Інтерлакен • Устер • Ветцикон • Вінтертур • Цуг |
| Міжнародні | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
