Томас Бернгард
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Томас Бернгард | ||||
|---|---|---|---|---|
| Thomas Bernhard | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Niclaas Thomas Bernhard | |||
| Псевдонім | Thomas Fabian | |||
| Народився | 9 лютого 1931 Герлен, Нідерланди | |||
| Помер | 12 лютого 1989 (58 років) Ольсдорф, Австрія | |||
| Поховання | Грінцинзький цвинтарd[1] | |||
| Громадянство |  Австрія | |||
| Діяльність | прозаїк, драматург | |||
| Alma mater | Моцартеум | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Роки активності | 1957 - 1989 | |||
| Жанр | п'єса і проза | |||
| Magnum opus | Correctiond, Extinctiond, The Loserd, Woodcuttersd і Heldenplatzd | |||
| Партія | Австрійська народна партія[2] і Соціал-демократична партія Австрії[2] | |||
| Батько | Alois Zuckerstätterd | |||
| Мати | Herta Fabjand | |||
| Автограф | .jpg){kind=small} | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт: thomasbernhard.org | ||||
|
| ||||
 Томас Бернгард у Вікісховищі | ||||
То́мас Бе́рнгард (нім. Thomas Bernhard; 9 лютого 1931 — 12 лютого 1989) — австрійський письменник та драматург.
Лауреат премії міста Бремен (1965), Австрійської державної премії (1968), премій Антона Вільдганса (1968), Георга Бюхнера (1970), Франца Грільпарцера та Франца-Теодора Чокора (обидві 1972), Міжнародної літературної премії Монделло (1983), французької премії Медічі (1988) та ін.
Позашлюбна дитина, яку виховували в Австрії материні батьки (дід був письменником). Вчився в католицькій школі, залишив її в 1947 році, почав працювати продавцем у крамниці. У 1949–1951 перебував на лікуванні в легеневому санаторії, на легеневу хворобу хворів усе життя. У 1955–1957 роках навчався акторської майстерності в Зальцбургському університеті музичного та драматичного мистецтва «Моцартеум». Згодом повністю присвятив себе літературі. 1965 року переселився у власний будинок в окрузі Ґмунден, де пізніше й помер.
Прозаїк, драматург та поет Томас Бернгард жив відлюдником та рідко з'являвся на людях. Його перший роман — «Холоднеча» (1963 р.) — був визнаний подією в австрійській післявоєнній літературі. Особа, яка страждає через суспільство та протистоїть йому, — ось провідна тема романів «Божевілля» (1967 р.), «Вапняковий кар'єр» (1970 р.), «Коректура» (1975 р.).
З початку 70-х років Бернгард усе впевненіше виступав як драматург. Його комедії «Неук та божевільний» (1972 р.), «Суспільство на полюванні» (1974 р.) написані в традиціях театру абсурду. П'єси Бернгарда відрізняються сатиричною гостротою. У 1988 році з'явилася драма «Майдан героїв». У ній Бернгард змалював післявоєнну Австрію, де знову повільно визріває нацизм, і передбачив прихід до влади по-фашистськи налаштованих політиків. Постановка п'єси викликала загальнонаціональний скандал, почалося цькування автора в пресі. У нього стався серцевий напад. Перед смертю письменник заборонив публікувати його творчий доробок на батьківщині.
Для українського читача постать і творчість Т. Бернгарда відкрив письменник і перекладач Тимофій Гаврилів. У його перекладах з'явилися «Старі майстри», «Елізабет II», «Іммануїл Кант», «Площа Героїв», а також три «драмолетки про Кляуса Пайманна». Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса готує прем'єру за п'єсою «Іммануїл Кант».
Видання українською:
- Томас Бернгард. Старі майстри. Елізабет II. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999. — 276 с.
- Томас Бернгард. Іммануїл Кант. Драми про Кляуса Пайманна. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002. — 216 с.
- Томас Бернгард. Площа героїв. — Львів: Класика, 2008. — 220 с.
- Томас Бернгард. Холоднеча. Старі майстри. — Харків: Фоліо, 2013. — 480 с.
- Холоднеча (Frost) (1963)
- Вапняний кар'єр (Das Kalkwerk) (1970)
- Коректура (Korrektur) (1975)
- Так (Ja) (1978)
- Любителі дешевих обідів (Der Billigesser) (1980)
- Бетон (Beton) (1982)
- Небіж Вітгенштейна (Племінник Вітгенштейна) (1982)
- Приречений (Der Untergeher) (1983)
- Лісоповал (Holzfällen: Eine Erregung) (1984)
- Старі майстри (Alte Meister) (1985)
- Знищення (Auslöschung) (1986)
- Свято для Бориса (Ein Fest für Boris) (1970)
- Сила звички (Die Macht der Gewohnheit) (1974)
- Президент (Der Präsident) (1975)
- Мінетті (Minetti) (1977)
- Перед відставкою (Vor dem Ruhestand) (1979)
- Покращувач світу (Der Weltverbesserer) (1979)
- Над височінню гірської тиші (Über allen Gipfeln ist Ruh) (1981)
- Лицар, Дене, Фосс (Ritter, Dene, Voss) (1984)
- Лицедій (Der Theatermacher) (1984)
- Елізабет II (Elisabeth II) (1987)
- Площа героїв (Heldenplatz) (1988)
- ↑ Verstorbenensuche / за ред. Bestattung und Friedhöfe Wien
- ↑ а б Pink O. Thomas Bernhard / Hrsg.: R. Nowak — Wien: Die Presse Verlags-Gesellschaft, 2019.
- Бернгард, Томас // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 132. — ISBN 966-692-578-8.
- Томас Бернгард: праці, рецензії(англ.)
- Сайт міжнародного Суспільства Бернгарда(нім.)
- Томас Бернгард. Новела «Три дні» (укр.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
