Токуґава Ієнобу
яп. 徳川家宣
Народився	11 червня 1662(1662-06-11) Nezud, Район Бункьо, Токіо, Японія
Помер	12 листопада 1712(1712-11-12) (50 років)
Поховання	Bunshoin Mausoleumd і Zōjō-jid
Країна	Сьоґунат Едо Японія
Діяльність	самурай, політик
Знання мов	японська
Титул	даймьо
Посада	сьоґун Токуґаваd
Військове звання	шьōґун
Рід	Kōfu-Tokugawa familyd, Tokugawa familyd і Shimmi-shid
Батько	Tokugawa Tsunashiged
Мати	Chō Shōind
Родичі	Токуґава Цунайосі
Брати, сестри	Matsudaira Kiyotaked
У шлюбі з	Konoe Hirokod, Gekkōind, Hōshin'ind, Renjōind і Honkō-ind
Діти	Toyo-himed, Mugetsuind, Tokugawa Iechiyod, Tokugawa Daigorōd, Токуґава Ієцуґу і Tokugawa Torakichid
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Токуґава Ієнобу (яп. 徳川 家宣, 11 червня 1662 — 12 листопада 1712) — 6-й сьоґун сьоґунату Едо. Правив у 1709–1712.

Старший син Токуґави Цунахіде, даймьо Кофу-хана племінник Токуґави Іецуни, 4-ого сьоґуна сьоґунату Едо.1678 року після смерті батька стає даймьо Кофу-хана. Ним правив до 1709 року, коли помер сьоґун Токуґава Цунайосі, що доводився Ієнобу стрийком. Ще 1704 року останній всиновив Ієнобу, оголосивши своїм спадкоємцем.

Через 10 днів після отримання влади Ієнобу скасував накази попередника щодо милосердя до тварин. За ініціативи впливового радника Араї Хакусекі було звільнено декількох родзю і собайонін за погане управління державою, припинено псування золотих монет, вжиті заходи щодо обмеження розкоші при сьогунському дворі. Цим прагнув поліпшити фінансові справи бакуфу.

Хакусекі намагався втілити в життя на практиці неоконфуціанські настанови задля поліпшення фінансово-економічного становища, але його зусилля не завжди мали негайний результат. Так, позбавлення фінансового апарату від хабарників, сприяло збільшеню надходжень від податків лише за наступника Ієнобу. Також сьогун намагався вирішити проблеми з зовнішньою торгівлею через єдиний порт Нагасакі, що мав право вести подібну діяльність, проте не встиг. Він помер 1712 року. Владу успадкував четвертий син Токуґава Ієцуґу.

• Сьоґунат Едо
• Період Едо

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

Це незавершена стаття про Японію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Сьоґуни Сьоґуни 8-12 століть Отомо но Отомаро (793–794) • Саканоуе но Тамурамаро (797–811) • Фун'я но Ватамаро (813–816) • Мінамото-но Йосінака (1184) Сьоґунат Камакура Мінамото-но Йорітомо (1192–1199) • Мінамото но Йоріїе (1202–1203) • Мінамото но Санетомо (1203–1219) • Кудзьо Йоріцуне (1226–1244) • Кудзьо Йоріцуґу (1244–1252) • Принц Мунетака (1252–1266) • Принц Кореясу (1266–1289) • Принц Хісаакі (1289–1308) • Принц Морікуні (1308–1333) Реставрація Кемму Принц Морійосі (1333) • Принц Нарійосі (1335–1336) Сьоґунат Муроматі Асікаґа Такаудзі (1338–1358) • Асікаґа Йосіакіра (1358–1367) • Асікаґа Йосіміцу (1368–1394) • Асікаґа Йосімоті (1394–1423) • Асікаґа Йосікадзу (1423–1425) • Асікаґа Йосінорі (1429–1441) • Асікаґа Йосікацу (1442–1443) • Асікаґа Йосімаса (1449–1473) • Асікаґа Йосіхіса (1473–1489) • Асікаґа Йосікі (1490–1493) • Асікаґа Йосідзумі (1494–1508) • Асікаґа Йосікі (1508–1521) • Асікаґа Йосіхару (1521–1546) • Асікаґа Йосітеру (1546–1565) • Асікаґа Йосіхіде (1568) • Асікаґа Йосіакі (1568–1573) Сьоґунат Едо Ієясу (1603-1605) • Хідетада (1605-1623) • Ієміцу (1623-1651) • Ієцуна (1651-1680) • Цунайосі (1680-1709) • Ієнобу (1709-1712) • Ієцуґу (1713-1716) • Йосімуне (1716-1745) • Ієсіґе (1745-1760) • Ієхару (1760-1786) • Ієнарі (1786-1837) • Ієйосі (1837-1853) • Ієсада (1853-1858) • Іємоті (1858-1866) • Йосінобу (1866-1867)