Титан-3E
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||
| Призначення | запуск КА на геліоцентричну орбіту | |||
|---|---|---|---|---|
| Виробник | Martin Marietta | |||
| Країна | США | |||
| Розміри | ||||
| Висота | 48,8 м | |||
| Діаметр | 3,05 м | |||
| Маса | 632970 кг | |||
| Ступенів | 3—4 | |||
| Споріднені ракети | ||||
| Родина | Титан | |||
| Аналоги | Titan IIID | |||
| Історія запусків | ||||
| Статус | виведено з експлуатації | |||
| Космодроми | LC-41 , Космічний центр Кеннеді | |||
| Всього запусків | 7 | |||
| Успішних | 6 | |||
| Невдалих | 1 | |||
| Перший запуск | 11 лютого 1974 | |||
| Останній запуск | 5 вересня 1977 | |||
| Прискорювач (Ступінь 0) | ||||
| No прискорювача | 0 | |||
| Двигуни | 1 × UA1205 | |||
| Тяга | 5849 кН | |||
| Тривалість горіння | 115 с | |||
| Паливо | тверде | |||
| 1 ступінь | ||||
| Двигуни | 2 × LR87-11 | |||
| Тяга | 2340 кН | |||
| Тривалість горіння | 147 с | |||
| Паливо | аерозин / тетраоксид азоту | |||
| 2 ступінь | ||||
| Двигуни | 1 × LR91-11 | |||
| Тяга | 454 кН | |||
| Тривалість горіння | 205 с | |||
| Паливо | аерозин / тетраоксид азоту | |||
| 3 ступінь - Розгінний блок Центавр | ||||
| Двигуни | 2 × RL-10 | |||
| Тяга | 66,7 кН | |||
| Тривалість горіння | 470 с | |||
| Паливо | зріджений водень / зріджений кисень | |||
| 4 ступінь - Star 37 | ||||
| Двигуни | Star-37E (TE-M-364-4) | |||
| Тяга | 68 кН | |||
| Тривалість горіння | 470 с | |||
| Паливо | тверде | |||
«Titan-IIIE» (укр. Титан-3І) — американська ракета-носій сімейства «Титан», за допомогою якої з 1974 по 1977 рік запускали американські міжпланетні космічні зонди. Модифікація ракети Titan IIID зі встановленим розгінним блоком «Центавр». Перша ракета, на який використовувався «Центавр».
У 1974—1975 роках з мису Канаверал здійснено три запуски ракети «Титан-3Е»: один невдалий випробувальний і два успішні з марсіанськими космічними апаратами «Вікінг»). Також було здійснено чотири успішні запуски ракети-носія «Титан-3Е» з додатковим 4-м ступенем, оснащеним твердопаливним двигуном «Стар-37». На геліоцентричну орбіту виведено космічні апарати «Геліос-1» (1974), «Геліос-2» (1976), «Вояджер-1» (1977) і «Вояджер-2» (1977).
Усі сім запусків виконувалися з майданчика LC-41 космодрому на мисі Канаверал.
| Дата / час (GMT) | Серійний номер | Корисне навантаження | Результат | Примітки | |
|---|---|---|---|---|---|
| Титан | Центавр | ||||
| 11 лютого 1974 року
13:48:02 |
23E-1 | TC-1 | SPHINX | Невдача | Збій у роботі паливного насоса блоку «Центавр». |
| 10 грудня 1974 року
7:11:02 |
23E-2 | TC-2 | «Геліос-1» | Успіх | |
| 20 серпня 1975 року
21:22:00 |
23E-4 | TC-4 | «Вікінг-1» | Успіх | |
| 9 вересня 1975 року
18:39:00 |
23E-3 | TC-3 | «Вікінг-2» | Успіх | |
| 15 січня 1976 року
5:34:00 |
23E-5 | TC-5 | «Геліос-2» | Успіх | |
| 20 серпня 1977 року
14:30:30 |
23E-7 | TC-7 | «Вояджер-2» | Успіх | |
| 5 вересня 1977 року
14:30:30 |
23E-6 | TC-6 | «Вояджер-1» | Успіх | |
- Титан-3І [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] Енциклопедія астронавтики(англ.)
- Перелік запусків триступеневого варіанту [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] Космічні сторінки Гюнтера(англ.)
- Перелік запусків чотириступеневого варіанту [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] Космічні сторінки Гюнтера(англ.)
|
Це незавершена стаття про ракетну, ракетно-космічну техніку або космічний апарат. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
