Тиса
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ти́са (угор. Tisza; серб. Тиса; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).
Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини та Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією та Угорщиною, а також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.
Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).
Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).
Утворюється злиттям Чорної Тиси та Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.
На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.
Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.
Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.
При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).
Похил річки — 1,2 м/км.
Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40 % річного стоку припадає на весняний період.
Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.
Гідрологічні пости: біля Рахова (з 1949), Ділового (з 1913), Великого Бичкова (з 1945), Тячева (з 1942), Хуста (з 1946), Вилка (з 1886), Чопа (з 1950).
У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.
На Тисі розташовані міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп (Україна); Сігету-Мармацієй (Румунія); Домбрад, Токай, Сольнок, Сегед (Угорщина).
У 1973 році на річці було створено водосховище Тиса (Кішкьореш).
Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.
Сільський Потік, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[8] (в межах України); Вішеу, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.
Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»[9]. В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.
У Плінія давньогрецькою річка називалася Патісс (Πάθισσος). У низці творів XIX і XX століть трапляється написання назви річки «Тисса» (з двома "с", наприклад, у Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, у зведеннях боїв періоду Другої світової війни та у фільмі 1958 року «Над Тиссою»).
У старих англійська джерелах вона може називатися Theiss, за назвою річки німецькою Theiß. Італійською мовою вона відома як «Tibisco», а в старих італійська джерелах (як, наприклад, у зв'язку з морськими битвами на Дунаї між Османською імперією та Габсбурзькою імперією у 17-му та 18-му століттях) її часто називають «Tibisque».
Тиса має багатий і різноманітний тваринний світ. Понад 200 видів птахів мешкають у пташиному заповіднику Тисафюред. Заплави вздовж річки можуть похвалитися великою кількістю різноманітного рослинного і тваринного світу. Зокрема, щорічне «цвітіння» Тиси вважається місцевим природним дивом. Цвітіння приваблює величезну кількість комах, що є добре відомим видовищем.[10][11]
У вересні 2020 року в річці були виявлені колонії велична моховатка[12].
Тиса судноплавна на більшій частині своєї течії. Річка відкрилася для міжнародного судноплавства лише нещодавно; раніше Угорщина розрізняла «національні річки» та «міжнародні річки», вказуючи, чи допускалися туди неугорські судна, чи ні. Після вступу Угорщини до Європейського Союзу ця відмінність була скасована, і судна були допущені на Тису в її угорській частині.[13]
Умови судноплавства змінюються залежно від обставин: коли річка повноводна, вона часто є несудноплавною, так само як і під час сильної посухи.[14].
На річці розташовано ГЕС Kisköre.
-
Тиса в Рахові -
Тиса біля смт Солотвино -
Тиса біля смт Буштино -
Тиса у Берегівському районі
.jpg)
- 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки[15].
- Інцидент у Бая-Маре призвів у 2000 році до зараження річки ціанідом.
- Токайський виноробний регіон на берегах Тиси - одна з пам'яток Всесвітньої спадщини.
- «В ім'я Тиси» - документальний фільм 2021 року про екологічні проблеми Тиси.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 16. — 192 с.
- ↑ а б в г д http://mek.niif.hu/00100/00154/html/tisza/fkm.htm
- ↑ https://vizeink.hu/wp-content/uploads/2021/05/akk/1/Also_Tisza_tervezesi_egyseg_altalanos_foldrajzi_es_arvizhidrologiai_jellemzese.pdf
- ↑ https://net.jogtar.hu/jogszabaly?docid=a1400074.bm
- ↑ а б https://www.terra.hu/cian/vizgyujto.html
- ↑ а б в https://wtours.hu/sites/default/files/tokaj-szolnok.pdf
- ↑ оцінка
- ↑ Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путеводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
- ↑ Стецюк В. М. (14 квітня 2017). Давньобулгарська топонімія в Україні (повний список). Персональний сайт Валентина Стецюка (Львів). Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 29 квітня 2017.
- ↑ Konyvek, Szalay (2009). Наші улюблені угорці. Pannon-Literatura Kft. с. 94. ISBN 978-963-251-145 0.
- ↑ Klaushik. Цвітіння Тиси. amusingplanet.com. Процитовано 25 November 2019.
- ↑ Đorđe Đukić (8 September 2020). Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому [Відкриті організми, що виникли 500 мільйонів років тому]. Politika (серб.). с. 12.
- ↑ Декларація про співробітництво щодо басейну річки Тиса/Тиса та Ініціатива щодо сталого просторового розвитку річки Тиса/Тиса | Проект бази даних міжнародних екологічних угод (МЕА). iea.uoregon.edu. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ База даних водних шляхів NoorderSoft; доступ 13 березня 2016 р.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Тиса (англ.) .
- Біорізноманіття території межиріччя Тиса-Тур: оцінка сучасного стану та заходи зі збереження: [монографія / С. О. Афанасьєв, О. М. Лєтицька, О. І. Станкевич-Волосянчук та ін.] ; наук. ред. Р. Я. Кіш, С. О. Афанасьєв, О. І. Станкевич. — Ужгород: РІК-У, 2017. — 172 с. — ISBN 617-7404-17-9.
- Ефективність протипаводкового захисту в басейні р. Тиса Закарпатської області: монографія / В. А. Сташук, Л. Ф. Кожушко, І. І. Овчаренко ; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Херсон: Грінь Д. С., 2013. — 235 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 191—212. — 400 прим. — ISBN 978-617-7123-46-9
- Каталог річок України. / Швець Г. І. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — 192 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- (рос.) Ресурси поверхностных вод СРСР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 245 с.
- Ободовський Ю. О., Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. Гідроморфоекологічна оцінка руслових процесів річок верхньої частини басейну Тиси (в межах України). — К. : ДП «Прінт-Сервіс», 2018. — 193 с. — (Річки Карпат)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тиса |
- Атлас річок України [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Тиса источник
- Українські Карпати [Архівовано 25 квітня 2005 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
