Сєнчев Сергій Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сєнчев Сергій Олексійович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||
 | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 8 липня 1973 Донецьк | ||||
| Смерть | 4 серпня 2014 (41 рік) Сніжне | ||||
| Поховання | Кропивницький | ||||
| Alma Mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 1990-2014 | ||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||||
| Рід військ |  ССО України | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | |||||
| Командування | |||||
| Заступник командира полку з виховної роботи | |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
.svg){kind=small}
Сергі́й Олексі́йович Сєнчев (1973—2014) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Сергій Сєнчев народився 8 липня 1973 року у Донецьку в сім'ї військовослужбовця.[1] Батько, Олексій Олексійович, закінчив військову службу у званні майора.
Освіту здобував у школах та військовому суворівському училищі Свердловської області (у зв'язку з переведенням батька до нового місця служби). 1990 року закінчив Свердловське суворовське училище; 1994-го з відзнакою — Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, спеціальність — психологія.[1] Того часу його батько вийшов у відставку і переїхав з дружиною в село Іванівку Кіровоградського району; там він влаштувався на роботу в сільраді.
1994 року прибув для подальшого проходження служби у Кіровоград, 9-та окрема бригада спеціального призначення (в/ч А0759), де відтоді постійно проживав із своєю сім'єю.[1] Того ж року побрався із нареченою Сніжаною.
Від 2012 року — заступник командира полку з виховної роботи, 3-й окремий полк спеціального призначення.
7 квітня 2014-го частину підняли по тривозі й потім доправили на охорону Донецького аеропорту. У складі зведеного підрозділу 4 серпня 2014 року він виконував бойове завдання з виявлення бойових позицій сепаратистів і, рятуючи кулеметника, зазнав важких кульових та осколкових поранень у черевну порожнину під час бою за висоту Савур-могила. Сєнчеву зроблено операцію в польовому шпиталі, помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у місті Дніпрі.
Вдома залишилися батько, брат, дружина Сніжана та двоє дітей шкільного віку — донька Євгенія і син Іван.[1]
Похований на Рівненському кладовищі Кропивницького.
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).[2]
- В рамках процесу декомунізації і з огляду на мужність та героїзм Сергія Сєнчева у захисті Батьківщини, одну з вулиць міста Кропивницький було перейменовано на його честь.[3]
- його портрет розміщено на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 4, місце 21
- Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 року нагороджений відзнакою «За заслуги 2 ступеня» (посмертно)
- Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 10 вересня 2015 року нагороджений відзнакою «За заслуги 1 ступеня» (посмертно).
- 2021 року в шкільному музеї Іванівської школи Кропивницького району відкрили постійно діючу експозицію, присвячену Сергію Сєнчеву[4].
- ↑ а б в г admin. Кіровоград знову прощався з героями (ФОТО) – Перша електронна газета – Новини Кіровоградщини (укр.). Процитовано 19 вересня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №873/2014 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 9 лютого 2016.
- ↑ Карти Google: вул. Сергія Сєнчева, м. Кропивницький.
- ↑ В Іванівці відкрили експозицію, присвячену підполковнику Сергію Сєнчеву
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
