Армія Оборони Нагірно-Карабаської Республіки
Լեռնային Ղարաբաղի Հանրապետության Պաշտպանության Բանակ
Емблема Армії Оборони НКР
На службі	9 травня 1992 р. – 20 вересня 2023 р.
Країна	Нагірно-Карабаська Республіка
Вид	Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Сили проти-повітряної оборони
Чисельність	18,500-20,000
Гарнізон/Штаб	Ханкенді
Війни/битви	Карабаська війна
Вебсайт	nkrmil.am
Командування
Міністр Оборони	Генерал-майор Мовсес Акобян
Медіафайли на Вікісховищі

А́рмія оборо́ни Нагі́рно-Караба́ської Респу́бліки (вірм. Լեռնային Ղարաբաղի Հանրապետության Պաշտպանության Բանակ) - військове угруповання, створене 9 травня 1992 року у складі збройних сил так званої Нагірно-Карабаської республіки, що об'єднало загони самооборони і регулярні війська,^[1] створені на початку 1990-х з метою захисту вірменського населення регіону від Радянської армії та ЗС Азербайджану.

В АОНКР перебувало 20 тисяч підготовлених та озброєних офіцерів і солдатів у бойовій готовності. Мобілізаційний резерв становив 20-30 тисяч осіб. До складу організації входили мотопіхотні, танкові, артилерійські частини і сили ППО.

Засновниками армії були Роберт Кочарян (колишній президент Вірменії, перший головнокомандувач армії), Серж Саркісян (третій президент Вірменії), Вазген Саркісян (міністр оборони Вірменії 1992-93, міністр національної безпеки 1993-95, прем'єр Вірменії, прем'єр-міністр 1998-99), Монте Мелконян (відповідальний за Мартунинський район), Самвел Бабаян (Міністр оборони Нагірно-Карабаської Республіки з 1994 по 2000) та інші. Багато осіб, які служили в її лавах і в офіцерському корпусі в ході нагірно-карабаської війни були досвідченими ветеранами Радянської Армії, хто боровся з відзнакою в радянської війни в Афганістані.

Також над створенням організації працювали:

• Ахаян Самвел
• Зіневич Анатолій
• Іванян Христофор Іванович
• Карапетян Аркадій
• Оганян Сейран Мушегович
• Петросян Мурад
• Петросян Размік
• Тер-Тадевосян Аркадій Іванович

На озброєнні організації перебувало від 177 до 316 танків, від 256 до 324 БМП і БТР, від 291 до 324 артилерійських гармат і мінометів (у тому числі до 26 РСЗВ БМ-21 «Град»), 2 літаки Су-25, 4 Мі-24 і 5 інших вертольотів.

АОНКР було тісно пов'язана з Армією Вірменії, які забезпечувала підготовку її військових кадрів, постачання озброєння і військового спорядження. За наявними оцінками, більше половини особового складу АОНКР — були жителі Вірменії, хоча, як заявляло керівництво Вірменії, на території НКР немає жодного її підрозділу.

• Збройні сили Вірменії
• Карабаський конфлікт

• Офіційний сайт Міністерства Оборони Нагірно-Карабаської Республіки [Архівовано 27 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Самвел Мартіросян «Мілітаризація Південного Кавказу» [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
• Office of the Nagorno-Karabakh Republic, Washington D.C. [Архівовано 1 серпня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Військовий парад в Степанакерті [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]

п о р Збройні сили країн Азії Незалежні держави Азербайджан • Афганістан • Бангладеш • Бахрейн • Бруней • Бутан • Вірменія • В'єтнам • Грузія² • Єгипет¹ • Ємен • Ізраїль • Індія • Індонезія • Ірак • Іран • Йорданія • Казахстан² • Камбоджа • Катар • Кіпр • Киргизстан • КНР • КНДР • Корея • Кувейт • Лаос • Ліван • Малайзія • Мальдіви • Монголія • М'янма • Непал • ОАЕ • Оман • Пакистан • Росія² • Саудівська Аравія • Сінгапур • Сирія  • Східний Тимор • Таджикистан • Таїланд • Туркменістан • Туреччина² • Узбекистан • Філіппіни • Шрі-Ланка • Японія Невизнані і частково визнані держави Республіка Абхазія³ • Китайська Республіка³ • Держава Палестина³ • Турецька Республіка Північного Кіпру³ • Республіка Південна Осетія³ ¹ Переважно в Африці      ² Частково в Європі      ³ Визнана хоча б однією державою-членом ООН

п о р Збройні сили країн Європи Незалежні держави Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція Невизнані і частково визнані держави Республіка Абхазія²³ • Республіка Косово³ • Нагірно-Карабаська Республіка² • Республіка Південна Осетія²³ • Турецька Республіка Північного Кіпру²³ • Придністровська Молдавська Республіка  • Чеченська Республіка Ічкерія ¹ Частково в Африці      ² Переважно в Азії      ³ Визнана хоча б однією державою-членом ООН