Субдіале́кт (від латинського префілку лат. sub- / "під" та давньогрецьке слово дав.-гр. διάλεκτος / "розмова") також відомий українською як гові́рка  — найменша одиниця територіальної диференціації діалектичної мови.

Структуровий зв'язок між всіма діалектичними підвидами наступинй: мова → супрадіалект/наріччя → діалект/говір → субдіалект/говірка.

Говірка відзначається єдністю структури, протиставляється іншим Говіркам набором диференційних ознак на фонетичному, акцентуаційному, граматичному, лексичному, семантичному рівнях.

Близькі за визначальними рисами Говірки утворюють групи говірок і говори. Сукупність усіх говірок складає діалектичну мову. Говірка є центром, об’єктом описової діалектології (див. Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітлі. — 1913.), картографування у лінгвістичних атласах.

Як приклад можна навести львівську ґвару.

• Гриценко П. Ю. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ «УКРАЇНСЬКА МОВА». — КИЇВ, 2000.
• Синявський О. З укр. діалектології. — Укр. діалектол. збірник. — К., 1929. — Т. кн. 2.
• Вопросы теории лингв. географии. — М., 1962.
• Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. — К., 1966.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с.
• Особливості українських запорізько-надазовських говірок Пачева, В.М.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.