Стражник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стра́жник — назва посад у Речі Посполитій (XVI—XVIII ст.) і Російській імперії (XIX—XX ст.).
Стражник — військова посада (уряд) у Речі Посполитій. Існувало декілька ступенів стражників:
Стражник великий (лат. praefectus excubiarum seu vigiliarum) був урядом штабу генерального, який ділився для Польщі і Литви на стражника великого коронного і стражника великого литовського. По значимості поступався лише урядам гетьмана коронного і польного. При командуванню військом королем він відповідав за безпеку на марші, командував передньою сторожею, виставляв охорону, чатових навколо табору. При командуванні військом великим гетьманом ці функції виконував польний гетьман. Стражників великих з середини XVII ст. призначав король за поданням великого гетьмана. До XVIII ст. це був титулярний уряд, з 1768 їх ввели до переліку достойників держави.
Стражник польний — військовий уряд, що виник на межі XV—XVI ст. на півдні України для командування сторожевими постами у прикордонних теренах з Степом. Його виконував переважно один з командувачів оборони поточної. Уряд вважався четвертим по значимості після урядів гетьманів великого і польного, стражника великого. Ділився на уряди стражника польного коронного і стражника польного литовського. Через необхідність забезпечення оборони від татар уряд не приваблював вихідців з родин магнатів і його виконували переважно вихідці середньої шляхти, отримуючи немалу платню.
Стражники воєводські і повітові були найнижчими урядовцями у Великому князівстві Литовському. Вони повинні були забезпечувати збір посполитого рушення шляхти свого воєводства чи повіту. У ієрархії земських урядів вони займали 22 місце з 26.
Стражник — розмовна назва нижніх чинів у спеціальних різновидах сторожі, в Російській імперії. Стражник — також загальна назва осіб, які охороняли когось або щось.
- засічний[1];
- земський (від 1866 року)[2];
- карантинний (від 1832 року)[3];
- конвойний[4];
- корчемний (з XVIII століття)[5];
- митний (від 1819 року);
- поліцейський (1903-1917)
- прикордонний (від 1893 року)[6];
- сільський (від 1903 року);
- тюремний[7]
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XII (1894): Жилы — Земпах. — С. 325.
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XIIa (1894): Земпер — Имидокислоты. — С. 499.
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XIV (1895): Калака — Кардам. — С. 449—450.
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XVa (1895): Коала — Конкордия. — С. 918
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XVI (1895): Конкорд — Коялович. — С. 358—359.
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Том XXIV (1898): Повелительное наклонение — Полярные координаты. — С. 37—38; доп. Том II (1906): Кошбух — Прусик. — С. 425—426.
- ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — Т. XXXIV (1901): Трумп — Углеродистый кальций. — С. 352—366.
- Zbigniew Góralski, Urzędy i godności w dawnej Polsce, Warszawa 1983, стор. 175—176 (поль.)
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
