Стебницький Ієронім Іванович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Стебницький Ієронім Іванович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Иероним Иванович Стебницкий | ||||||
 | ||||||
| Народився | 12 (24) жовтня 1832 Волянщина, Горошківська волость, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія[1] | |||||
| Помер | 10 (22) лютого 1897 (64 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] | |||||
| Поховання | Смоленський лютеранський цвинтарd | |||||
| Місце проживання | Санкт-Петербург[2] | |||||
| Країна |  Російська імперія | |||||
| Діяльність | геолог, картограф, офіцер, географ, геодезист, transportation engineer | |||||
| Alma mater | Інститут Корпусу інженерів шляхів сполучення | |||||
| Галузь | геодезія | |||||
| Заклад | начальник військово-топографічного відділу Головного управління Головного Штабу, начальник Корпусу військових топографів | |||||
| Вчене звання | член-кореспондент Петербурзької АН | |||||
| Членство | Петербурзька академія наук | |||||
| Військове звання | генерал від інфантерії | |||||
| У шлюбі з | Q123262912? | |||||
| Діти | Olga Ieronimovna Kapitsad | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Стебницький Ієронім Іванович у Вікісховищі | ||||||
Стебни́цький Ієроні́м Іва́нович (рос. Стебницкий Иерони́м Ива́нович, 1832—1897) — географ-топограф, член-кореспондент Петербурзької Академії наук та керував топографічними експедиціями в Закавказзі, Середній Азії, Туреччині та Ірані[3], начальник Військово-топографічного відділу Головного штабу російської армії, генерал від інфантерії[4].
Народився 30 вересня 1832 року у селі Волянщині Житомирського повіту Волинської губернії (тепер Хорошівського району Житомирської області), де його батько служив управителем маєтку поміщиці Катерини Сорочинської, дочки фельдмаршала М. І. Кутузова[4].
У 1844 р. батько Стебницького придбав один із кутузівських маєтків — село Кропивню і переїхав до нього з родиною. Цим маєтком з прилеглими селами Зарубинкою, Стебницею, Руднею-Закоморнею та низкою невеликих хуторів Стебницькі володіли до 1907 р.[4]
Стебницькі — дворянський рід герба Пржестрфал, який одержав дворянське звання в Угорщині 1482 року. Одна із гілок роду поселилась на українських землях у 1723 р. Рід Стебницьких занесено до 1-ї частини родословної книги Волинської губернії.
Життєвий і творчий шлях І. І. Стебницького ґрунтовно дослідили радянські вчені З. К. Новокшанова і Ф. О. Шибанов[4].
У 1844 р. І.Стебницький був зарахований до молодшого класу Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення, який блискуче закінчив 1852 р. із занесенням його імені на Мармурову дошку інституту з найменуванням «найвідміннішого». Молодого фахівця було направлено на будівництво Санкт-Петербурзько-Варшавської залізниці, а у 1856 р. як здібного військового інженера відрядили на навчання до Геодезичного відділення Академії Генерального штабу зразу на другий курс (старший клас). Під час навчання в Академії проходив практику в Пулковській обсерваторії.[4]
У 1860 р. І.Стебницького направляють у Військово-топографічний відділ Кавказького військового округу для виконання тріангуляційних робіт. З цього часу більш як 25-річний період його виробничої та наукової діяльності пов'язаний із Кавказом.
До 1867 р. включно І. Стебницький працював на тріангуляції Північного Кавказу (до 1865 р. на польових роботах, пізніше — на обчисленнях).
1 січня 1867 р. І.Стебницького призначають начальником Військово-топографічного відділу Кавказького військового округу. Перебуваючи на цій посаді, вже в чині полковника, а згодом генерал-майора, особисто виконує важливі військово-топографічні зйомки, астрономічні спостереження і картографічні роботи на Кавказі, в Закаспійській області, Малій Азії, Персії.[4]
У 1879—1881 рр. брав участь у встановленні та демаркації російсько-турецького кордону. За видання 40-верстної карти Кавказу (1868) Російське географічне товариство нагородило І. Стебницького малою золотою медаллю.
У 1870 р. вийшла праця вченого «Об отклонении отвесных линий притяжением Кавказких гор», що возвеличила його як визначного геодезиста. За цю працю І. Стебницький 1872 року відзначений Костянтинівською медаллю — найвищою нагородою Російського географічного товариства. Крім геодезичних і картографічних робіт він займається також питаннями картометрії, статистики і країнознавства. За плідну наукову діяльність І. Стебницький був удостоєний звання члена-кореспондента Петербурзької АН (1878).[4]
Наприкінці 1885 р. І. Стебницький був призначений начальником Військово-топографічного відділу Головного штабу. За час керівництва Відділом, Військово-топографічним училищем і Корпусом військових топографів упровадив низку нововведень, що сприяли їх зміцненню. Поряд з основною роботою у Військово-топографічному відділі Головного штабу І. Стебницький проводив велику науково-громадську діяльність у Російському географічному товаристві, Російському астрономічному товаристві та багатьох комісіях. З 1887 р. був головою відділення математичної географії, а з 1889 р. — помічником голови Російського геогра-фічного товариства та головою комісії з вивчення розподілу сили тяжіння в Росії. І. Стебницький є автором понад 90 наукових праць.[4]
У грудні 1896 р. І. Стебницький подав рапорт про відставку у зв'язку з погіршенням здоров'я.
29 січня 1897 р. він помер у Петербурзі.[4]
- Дочка Стебницького Ольга Ієронімівна, що займалася літературною, педагогічною і громадською діяльністю, була одружена з військовим інженером Л. П. Капицею. У Кронштадті в 1894 р. у них народився син — майбутній академік АН СРСР Петро Леонідович Капиця (1894—1984), всесвітньовідомий фізик, почесний доктор дев'яти університетів і чотирнадцяти іноземних академій. У сім'ї сина Віктора Ієронімовича (юриста, який займався історією юриспруденції у кавказьких горців) і Софії Христофорівни Стебницьких у 1894 р. в Петербурзі народилась дочка — видатний історик-сходознавець, член-кореспондент АН СРСР Ніна Вікторівна Пігулевська (1894—1970).[4]
- ↑ а б Стебницкий Иероним Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/4
- ↑ Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. УКРАЇНОЗНАВСТВО. Вип. 12/2008 [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] / — К.: «Київський університет», 2008 ISSN 1728-2330
- ↑ а б в г д е ж и к л Наукова періодика України [[https://archive.today/20121222052903/http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/iug/2008_16/ Архівовано 22 грудня 2012 у Archive.is] Всеукраїнський науково-теоретичний часопис «Історія української географії» — Тернопіль, 2008 Випуск 16 ISSN 1992-4224] // Ростислав Сосса. Постаті української картографії (Микола Коваль-Медзвецький, Ієронім Стебницький, Іван Стрельбицький) — С. 52-55.
- Сосса Р. І. Стебницький Ієронім Іванович [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 843. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Новокшанова-Соколовская З. К., Картографические и геодезические работы в России в XIX — начале XX в. / З. К. Новокшанова-Соколовская. — М.: Наука, 1967. — С.236—237. — 265 с.(рос.)
- Шибанов Ф. А., И. И. Стебницкий — геодезист-картограф и географ, выдающийся деятель Географического общества (к 150-летию со дня рождения) // Известия Всесоюзного географического общества. 1982. Т.114, вып.5. Л.: Наука, 1982. — С.416-424.(рос.)
- Стебницкий, Иероним Иванович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXIa. — С. 548. (рос. дореф.)
- Стебницкий Иероним Иванович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Персональна сторінка Ієроніма Івановича Стебницького на офіційному сайті РАН (рос.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
