Васильківські Карпати
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 Ландшафтний заказник місцевого значення “Васильківські Карпати”.jpg | |
| 50°12′41″ пн. ш. 30°25′32″ сх. д. / 50.21148770002777439° пн. ш. 30.42571310002777807° сх. д.Координати: 50°12′41″ пн. ш. 30°25′32″ сх. д. / 50.21148770002777439° пн. ш. 30.42571310002777807° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
|---|---|
| Розташування | Україна Велика Бугаївка Гвоздів Крушинка Рославичі Васильківський район Київська область |
| Площа | 226,8 га |
| Засновано | 1999 |
| Оператор | Великобугаївська сільська рада Гвоздівська сільська рада Крушинська сільська рада Рославичівська сільська рада |
  Васильківські Карпати (Київська область) | |
 | |
 Васильківські Карпати у Вікісховищі | |
Васильківські Карпати - ландшафтний заказник місцевого значення, що розташований поміж селами Велика Бугаївка, Гвоздів, Крушинка, Рославичі Васильківського району Київської області. Створений згідно рішення 6 сесії ХХІІІ скликання Київської обласної ради від 2 лютого 1999 року за № 79-06-ХХІІІ.
Загальні відомості
Землекористувачем території заказника із земель запасу є Великобугаївська сільська рада (41,3 га), Гвоздівська сільська рада (108,5 га), Крушинська сільська рада (18,8 га), Рославичівська сільська рада (58,2 га). Державне управління екологічної безпеки у Київській області 6 березня 2000 затвердило Положення про ландшафтний заказник "Васильківські Карпати".
Площа заказника 226,8 га. Рельєф ландшафтного заказника горбистий зі схилами переважно помірного нахилу по основній площі і критими схилами біля днища. У верхній частині балка сформована з трьох відгалужень, по західному з яких тече потік Крушинка і ще один потік по східному. У місці їхнього злиття долина балки заболочена. Біля села Мала Бугаївка із західної сторони балка з'єднується з іншою, по якій тече ріка Бугаївка. Зафіксовані випадки порушення режиму заказника внаслідок джипінгу[1][2] і спроби забудови території[3][4].
Опис
Заказник був створений на основі великої балки з прилеглими ярами, по днищу якої протікає річка Бугаївка, ліва притока ріки Стугна. Для заводненого днища балки характерний прибережно-водний екотоп з болотною рослинністю, заплавним осиковим лісом. Пологі південні схили у верхній частині рельєфу балок вкриті лучно-степовою рослинністю з угрупуваннями осоково-різнотравними, пирійовими, бородачевими. У балці присутня значна частка рудеральної рослинності. Верхня і центральна частини балки були частково засаджені сосновим лісом, з якого збереглись переважно окремо стоячі дерева. У днищі балки видніються сліди штучних ставків. На час створення заказника це антропогенне втручання у природній біоценоз, його вплив на біорізноманіття було мінімальним. У нижній частині зберігся природній широколистяний мішаний ліс.
З лучно-степового різнотрав'я тут представлені миколайчики пласкі (Eryngium planum), різак (Falcaria vulgaris), полин дніпровський[5] (Artemisia campestris), полин Маршалла[6] (Artemisia marschalliana Spreng ), відкасник Біберштейна[7] (Carlina bibersteinii Barnh. ex Hornem), цикорій дикий (Cichorium intybus L.), цмин пісковий (Helichrysum arenarium), нечуйвітер волохатенький (Pilosella officinarium F. Schultz et Sch. Bip.), дзвоник сибірський[8] (Campanula sibirica), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii Vandas)[9], астрагал нутовий (Astragalus cicer), люцерна румунська (Medicago romanic), конюшина альпійська (Trifolium alpestre), конюшина гірська (Trifolium montanum), материнка звичайна (Origanum vulgare), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), шавлія лугова (Salvia pratensis), підмаренник справжній (Galium verum), вероніка широколиста (Veronica teucrium L.) та інші. З рідких рослин тут трапляється льон твердоволокнистий[10] (Linum hirsutum L.), гронянка півмісяцева[11] (Botrychium lunaria (L.) Sw.),що занесена до Червоної книги України.
У заказнику гніздиться понад 30 видів птахів, зустрічаються типові представники фауни регіону. Найбільш цікавим є ентомологічні представники тваринного світу.
Важливість заказника полягає в тому, що на Київщині степова рослинність збереглась лише на схилах балок, які не перебували у сільськогосподарському використанні і не зазнали перевипасу худобою мешканців селищ. Залишки степових біотипів важливі для збереження біорізноманіття даної території.
Джерела
- група авторів АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ТА ПРОЕКТОВАНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ (ПЗФ). Степи Київської області. Сучасний стан та проблеми збереження; Національний екологічний центр України. Київ 2009
Посилання
Примітки
- ↑ Цивілізований джипінг
- ↑ Джипи і заповідники. Як декілька активних екологів може зупинити сина Януковича
- ↑ Детектив на Васильківщині
- ↑ Рішення 362/6287/13-ц
- ↑ Полынь полевая — Artemisia campestris L.
- ↑ Доля В.С., Мозуль В.И., Вертий М.Н. Запорожский государственный медицинский университет Изучение химического состава Artemisia marschalliana Spreng. (рос.)
- ↑ Steife Eberwurz (нім.)
- ↑ Campanula sibirica L. (англ.)
- ↑ Гвоздика Борбаша (рос.)
- ↑ Linum hirsutum L. (англ.)
- ↑ Гронянка півмісяцева (ключ-трава) Botrychium lunaria (L.) Sw.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
