Собібір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Село
.jpg) Координати 51°28′18″ пн. ш. 23°38′35″ сх. д. / 51.47171388891666055° пн. ш. 23.643155555583° сх. д.Координати: 51°28′18″ пн. ш. 23°38′35″ сх. д. / 51.47171388891666055° пн. ш. 23.643155555583° сх. д.
|
Собібір[2], або Собібор[3] (також Собібур, пол. Sobibór) — село в Польщі, у гміні Володава Володавського повіту Люблінського воєводства[4]. Населення — 434 особи (2011[1]).
Село розташоване на відстані 11 км від адміністративного центру сільської ґміни міста Володава, та на 80 км від адміністративного центру воєводства міста Люблін[5]. Біля села протікає річка Західний Буг, поруч є Собіборський ландшафтний гай, собіборський ліс. Село має школу. На відстані 4 км на захід від села, в середині лісу, розташовано вокзал «Собібір».
Назва поселення походить від старопольського особового імені чоловічого роду (пол. Sobiebor), що складається з пол. Sobie- i пол. -bor — Собєбор зі значенням «боротьба» та «змагатися». Це може означати — «той, хто обороняє себе». У старовинних історичних документах Польщі присутня назва «Собебор, Собєбор» (пол. Sobiebor).
1573 року вперше згадується православна церква в селі[3].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[6].
1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 918 вірян[2].
У 1867—1933 роки зазначене село було резиденцією ґміни Собібор. У 1921 році село входило до складу гміни Собібір Володавського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[7]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 58 будинків (з них 1 незаселений) та 284 мешканці, з них[7]:
- 128 чоловіків та 156 жінок;
- 226 православних, 22 римо-католики, 31 юдея, 5 християн інших конфесій;
- 203 українці, 81 поляк.
У 1929 році польська влада в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші знищила місцеву православну церкву[3].
.JPG)
На відстані 4 км напрямком на захід від села знаходяться залізнична товарна станція «Собібір», музей і пам'ятник присвячений жертвам концентраційного табору Собібор, який діяв під-час Другої світової війни. Станція була активна в 1942—1943 рр. для обслуги німецького табору «Собібор» СС-зондеркоманди[8]; підрозділу, що складався з 30 німців та 150 українців. Забито там принаймні чверть мільйона людей. 14 жовтня 1943 р. спалахнуло повстання серед частини інтернованих, у наслідку чого дванадцять есесівці були вбиті, а триста ув'язнених втекли з табору[9].
У 1975—1998 роках адміністративно село належало до Холмського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 221 | 40 | 168 | 13 |
| Жінки | 213 | 40 | 135 | 38 |
| Разом | 434 | 80 | 303 | 51 |
- Православний цвинтар — пам'ятник культури Люблінського воєводства (№ А-253[11]).
- Музей Собібору — філія музею Майданека.
- Пам'ятник жертвам концтабору «Собібір».
- Маєток.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 369. (пол.)
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 149.
- ↑ «Sobibor», Encyklopedia, WARSZAWA, Wydawnictwo Naukowe PWN (пол.)
- ↑ «Lista plikow predefiniowanych» (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 371. (рос. дореф.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 119. (пол.)
- ↑ «Oboz zaglady w Sobiborze (SS-Sonderkommando Sobibor) [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]», Instytut Pamieci Narodowej (пол.)
- ↑ «Slownik wydarzen, pojec i legend XX wieku»; Kopalinski, Wladyslaw (1907—2007), Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1999 r. ISBN 83-01-12849-6 (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ «Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytkow nieruchomych — wojewodztwo lubelskie» (пол.)
- Sobibor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 942. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собібір
- Собібур // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
