Сечовипускний канал
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сечовипускний канал | |
|---|---|
 Сечовипускним каналом сеча виводиться з сечового міхура. (А) Сечовивідний канал жінок; (b) сечовивідний канал чоловіків. | |
| Деталі | |
| Попередник | Урогенітальний синус |
| Ідентифікатори | |
| Латина | urethra vagina; feminina (female); urethra masculina (male) |
| Грецька | οὐρήθρα |
| Анатомія Грея | subject #256 |
| MeSH | D014521 |
| TA98 | A08.4.01.001F і A08.5.01.001M |
| TA2 | 3426 і 3442 |
| FMA | 19667 |
| Анатомічна термінологія | |
Сечовипускний канал[джерело?], сечівни́к, уре́тра (лат. urethra) — непарний порожнистий орган хребетних тварин, що слугує для виведення сечі з організму. Сполучає сечовий міхур з зовнішнім середовищем.
Чоловічий сечівник має форму трубки довжиною 18-20 см. Починається від сечового міхура внутрішнім отвором і закінчується на верхівці голівки пеніса зовнішнім вічком. Уретра в чоловіків умовно поділена на три частини:
- передміхурову чи простатичну (2,5-3 см завдовжки, лат. pars prostatica),
- перетинчасту (1-2 см завдовжки, лат. pars membranacea),
- губчасту (найдовша — 15-20 см, лат. pars spongiosa).[1]
По всій своїй довжині сечівник має неоднаковий діаметр: присутні розширення і звуження. Перше розташоване біля виходу його з міхура, друге — при переході через сечостатеву діафрагму, третє — біля зовнішнього отвору. Розширень також три: у простатичній частині, у цибулинній і в кінці, де розташована човноподібна ямка. Зовнішній отвір знаходиться на голівці статевого члена і має форму щілини.
Сечовипускний канал у жінок має довжину 3–4 см, просвіт його розтягується до 1 см і більше. Зовнішній отвір сечовипускного каналу має круглу, напівмісячну або зірчасту форму, розташований він у вульві, на 2–3 см нижче голівки клітора.[2][3] Сечовипускний канал по всій своїй довжині з'єднаний з передньою вагінальною стінкою. Поряд з сечовипускним каналом з обох боків є зовнішні отвори парауретральних залоз, довжина яких становить 1–2 см. У цих утвореннях виробляється секрет, який зволожує та захищає ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу, особливо під час статевого акту.
- ↑ СЕЧО-СТАТЕВИЙ АПАРАТ. ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ. ЛЕКЦІЯ № 6., ЛДУФК. — 2020 р. — С.5-6.
- ↑ Неттер Ф. (переклад Цегельского А. А.) (2004). Атлас анатомії людини. — Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091. (С.?)
- Людина: Навчальний посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с. (С.?)
|
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
