? Саркосфера
Біологічна класифікація
Посилання
Вікісховище: Sarcosphaera coronaria EOL: 16317 NCBI: 49973 MB: 120241 IF: 120241

Саркосфера (англ. Sarcosphaera) — рід грибів родини Pezizaceae. Це монотипний рід, що містить один вид Sarcosphaera coronaria, широко відомий як рожева корона, фіолетова корона-чашка або фіолетова зірчаста чаша. Це білуватий або сіруватий чашковий гриб, який відрізняється тим, що чашка розпадається на часточки згори донизу. Зазвичай зустрічається в горах у хвойних лісах під гумусом на лісовій підстилці, і часто з'являється після танення снігу наприкінці весни та на початку літа. Гриб дуже поширений, його збирали в Європі, Ізраїлі та азійській частині Туреччини, Північній Африці та Північній Америці. У Європі він вважається зникомим видом у 14 країнах. Хоча кілька таксонів були описані як види Sarcosphaera з часу введення роду 1869 року, більшості бракує сучасних описів, тож вони були перенесені до спорідненого роду Пецица або вважаються синонімами S. coronaria.

Плодове тіло, здебільшого, частково занурене в ґрунт, спочатку є схожим на м'ясисту порожнисту кульку, і його можна помилково прийняти за порхавку. На відміну від останньої, як зазначено вище, він відкривається згори донизу, утворюючи чашку з п'ятьма-десятьма загостреними лопатями, і досягає 12 см в діаметрі. Він лавандово-коричневий на внутрішній поверхні та білуватий зовні, але зазвичай брудний від налиплого ґрунту. Після зрізання, в деяких випадках зауважено виділення жовтого соку. Для виду властивий різкий запах з ледь відчутною солодкістю. Притаманні йому мікроскопічні особливості, передбачають аски, які є амілоїдними (тому їхні кінчики забарвлюються йодом у синій колір) і гладкі еліпсоїдні спори з тупими кінцями та з великими краплями олії. Sarcosphaera coronaria, яку колись вважали придатною для вживання в їжу, не радять їсти після кількох повідомлень про отруєння, що спричиняли болі у шлунку, а в одному випадку — смерть. Відомо, що їхні плодові тіла біоакумулюють токсичний металоїд арсену з ґрунту.^[1]

Саркосфера частково гіпогеозна (плодоносить під землею) і виходить із ґрунту у вигляді порожнистої кулі від білуватого до кремового кольору. Молоді примірники повністю вкриті тонкою захисною оболонкою, яка легко знімається.^[2] Коли гриб достигає, він розщеплюється, щоби відкрити внутрішній шар, котрий містить спори (гіменій). Чашка має діаметр до 12 см, спочатку приблизно округла, але згодом розпадається на лопаті з п'яти-десяти променів, які надають плодовому тілу вигляд корони, інколи неправильної. Зовнішня поверхня чашки біла, а внутрішня — бузково-сіра, хоча з віком колір може бліднути до коричнево-лавандового. М'якуш білий, товстий і крихкий.^[3] У деяких примірників може бути коротке, дебеле стебло.^[4] Спори гіалінові (напівпрозорі), гладкі, еліпсоїдні з усіченими кінцями. Вони мають розміри 11,5–20 на 5–9 мкм^[2] і зазвичай містять дві великі краплі олії^[5]. Парафізи (стерильні ниткоподібні клітини, вкраплені серед асків, або споро-утворювальних клітин) мають ширину 5–8 мкм на кінчику, розгалужені, перегородчасті (з перетинками, які поділяють клітини на компартменти) і звужені в перебірках.^[6] Аски циліндричні і мають розміри 300—360 на 10–13 мкм; кінчики аски фарбують в синій колір реактивом Мельцера. Тонкоциліндричні парафізи мають злегка роздуті кінчики та роздвоєні в основі.^[7]

1. ↑ Виктория, Концевая. Саркосфера | Огородники. ogorodniki.com (укр.). Процитовано 2 травня 2023.
2. ↑ ^{а б} Besl, Helmut (1990). A colour atlas of poisonous fungi : a handbook for pharmacists, doctors, and biologists. London, England: Wolfe Pub. ISBN 978-0-7234-1576-3. OCLC 22547396.
3. ↑ Evenson, Vera Stucky (1997). Mushrooms of Colorado : and the southern Rocky Mountains. Denver, Colo.: Denver Botanic Gardens. ISBN 1-56579-192-4. OCLC 36919003.
4. ↑ Schalkwijk-Barendsen, Helene M. E. (1991). Mushrooms of Western Canada. Edmonton, Alta.: Lone Pine. ISBN 0-919433-47-2. OCLC 26459121.
5. ↑ Ammirati, Joseph F.; Mello, Marsha (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Portland, Or.: Timber Press. ISBN 978-0-88192-935-5. OCLC 311779940.
6. ↑ Smith, Alexander H. (1975). A field guide to Western mushrooms. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 0-472-85599-9. OCLC 1472459.
7. ↑ Jordan, R. W. (1 грудня 2004). A revised classification scheme for living haptophytes. Micropaleontology. Т. 50, № Suppl_1. с. 55—79. doi:10.2113/50.suppl_1.55. ISSN 0026-2803. Процитовано 2 травня 2023.