Самокри́тика — рефлексивне ставлення людини до себе, здатність до самостійного пошуку помилок, оцінки своєї поведінки і результатів мислення.

Наявність критики до себе вважається умовою психічного здоров'я особистості, але надмірна самокритика може розглядатися як ознака нездоров'я (див. «Психопатологія»)^[1].

Це також громадська критика недоліків роботи власного підприємства, своєї організації, а також праці й поведінки окремих робітників.

• Гамартія
• Каяття
• Політична реабілітація
• Сповідь
• Mea culpa

• Ф. Ф. Петренко // «Критика и самокритика», Большая советская энциклопедия. — 1969—1978 гг. (рос.)
• Д. Н. Ушаков // «Толковый словарь Ушакова», 1935—1940 гг. (рос.)
• Т. Ф. Ефремова // «Толковый словарь Ефремовой», 2000 г. (рос.)
• «Толковый словарь Ожегова» (рос.)
• «Энциклопедия социологии», 2009 г. (рос.)

• Самокритика // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1673. — 1000 екз.
• Системно-аналітичний закон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 400.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Самокритика

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.