Рілдо да Коста Менезес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Рілдо да Коста Менезес | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 23 січня 1942 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ресіфі, Бразилія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 16 травня 2021 (79 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[1] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 172 см[2] | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 65 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Rildo | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бразилія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Рілдо да Коста Менезес (порт. Rildo, нар. 23 січня 1942, Ресіфі — 16 травня 2021) — бразильський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав, зокрема, за клуби «Ботафогу» та «Сантус», а також національну збірну Бразилії.
Рілдо почав свою кар'єру в молодіжному складі клубу «Ібіс»[3][4], яку він сам називав «найгіршою командою в світі»[5]. З ранніх днів своєї кар'єри футболіст грав на лівому краю оборони, наслідуючи свого кумира Нілтона Сантоса[6]. Звідти він перейшов до клубу «Спорт Ресіфі».
У 1959 році клуб «Ботафогу» провів товариський матч зі «Спортом». Після закінчення зустрічі, головний тренер «Глоріосо», Жоан Салданья запросив Рілдо в команду[6]. Трансфер футболіст відбувся через п'ять місяців[7] у грудні 1959 року[4]. Спочатку гравець виступав у другій команді, тренуючись з першим складом. Він довгий час на тренуваннях протистояв Гаррінче, який постійно обігрував молодого футболіста[6][7]. У цей період Рілдо був призваний в армію, але туди він не з'явився. Пізніше його спіймали і відправили в 8 артилерійський полк, розквартирований в Леблоні. Там, як дезертир, він перебував в ізоляторі протягом двох місяців[8]. Пізніше «Ботафогу» зміг повернути свого гравця і домогтися скасування призову[7]. Трохи пізніше після повернення Рілдо був введений в основний склад, як резервіст свого кумира Нілтона Сантоса[6]. У 1961 і 1962 роках захисник вигравав з клубом два чемпіонату штату Ріо-де-Жанейро. У 1962 році Рілдо переміг з клубом на турнірі Ріо-Сан-Паулу, а потім повторив цей успіх в 1964 і 1966 роках.
У 1967 році «Ботафогу» став відчувати фінансові проблеми. І партнер по збірній, Карлос Алберто Торрес, запропонував Рілдо перейти в стан його команди — «Сантуса». Переговори між клубами були дуже важкими і довгими. Захисник навіть відмовився від 15 % прав на гроші від продажу контракту, тільки щоб «Сантус» зміг викупити його у «Ботафогу». Зрештою клуби досягли угоди. Клуб надав гравцеві квартиру з видом на океан, а також виплатив половину з 15 %, від яких Рілдо відмовився ще на стадії переговорів[6][7]. Захисник виграв з клубом три чемпіонату штату, Кубок Роберто Гомеса Педрози і Суперкубок міжконтинентальних чемпіонів. Він провів у складі команди 325 матчів і забив 11 голів[9]. Потім він ненадовго повернувся в «Ботафогу»[4], за який провів, в цілому 298 матчів і забив 3 голи[4]. Згодом футболіст грав за клуби АБС і СЕУБ[6]. Рілдо зіграв за АБС тільки одну офіційну гру і був відсторонений спортивним судом Бразилії, оскільки він, а також ще два гравці клубу не мали право виходити на поле, не будучи офіційно гравцями команди[10].
З 1974 по 1976 рік захисник за деякими даними грав за мексиканську «Америку»[11][12]. У 1976 році Пеле запросив Рілдо пограти за «Нью-Йорк Космос», там він провів один сезон, в якому виграв чемпіонат Північноамериканської футбольної ліги, потім грав у США за «Саутерн Каліфорнія Лейзерс»[13] і шоубольний клуб «Клівленд Форс» з Major Indoor Soccer League[14].
У сезоні 1979 року грав за клуб «Каліфорнія Саншайн»[15], а у наступному за «Клівленд Кобрас»[16], обидві — з American Soccer League[en].
Завершив ігрову кар'єру у команді «Лос-Анджелес Ацтекс»[7], за яку виступав протягом 1981 року[6]. По завершенні кар'єри Рілдо залишився жити в США, там він тренував клуби «Каліфорнія Емперорс», «Лос-Анджелес Сальса»[17] і «Сан-Фернандо Вейлі Голден Іглз»[13].
До складу національної збірної Бразилії Рілдо викликався з 1962 року. Він, не провівши жодної гри за національну команду, був кандидатом на поїздку на чемпіонат світу 1962 року, але програв конкуренцію Алтаїру[6][7]. Через чотири роки захисник все ж поїхав на чемпіонат світу 1966 року в Англії. Там гравець провів одну зустріч — з Португалією, в якій забив гол, проте його команда програла 1:3 і вибула з турніру.
Рілдо провів всі попередні матчі перед чемпіонатом світу 1970, будучи гравцем стартового складу у Жоана Салданьї. Після відходу Салданьї з поста головного тренера і призначення на його пост Маріо Загалло, Рілдо перестали викликати до складу «Селесао»; причиною назвали медичний огляд, який виявив у захисника проблеми з серцем[6]. Через кілька років Рілдо зажадав у доктора збірної Лідіу де Толеду назвати діагноз, за яким футболіст не міг грати за національну команду. Той нічого конкретного сказати не зміг[6], лише пояснивши, що це захворювання іноді проявляється, а іноді ні[7]. Всього за національну команду Рілдо провів 48 матчів і забив 1 гол[18].
- Переможець Ліги Каріока (2):
- «Ботафогу»: 1961, 1962
Переможець Ліги Пауліста (3):
- «Сантус»: 1967, 1968, 1969
- Переможець Північноамериканської футбольної ліги (1):
- «Нью-Йорк Космос»: 1977
Рілдо двічі був одружений. Від першої дружини у нього залишилося дві доньки. На другий дружині, Терезі, він одружився в 2003 році[7].
- ↑ Morre Rildo, ex-Santos e Botafogo, aos 79 anos // (untranslated) — 1998.
- ↑ RSSSF (ред.). World Cup Champions Squads 1930-2006 (англ.). Процитовано 2 aprile 2010.
- ↑ Rildo, uma estrela nada solitária
- ↑ а б в г Rildo: um lateral esquerdo de fazer inveja
- ↑ O «predestinado», Rildo sai do Íbis, vira craque e chega à seleção brasileira
- ↑ а б в г д е ж и к л Rildo… figurinhas para o futuro
- ↑ а б в г д е ж и Rildo, uma estrela nada solitária[недоступне посилання з Октябрь 2018]
- ↑ De férias no Recife, Rildo fala sobre suas alegrias e frustrações no futebol
- ↑ Rildo 1967—1972
- ↑ CBD PUNE SEVERAMENTE O ABC F. C. DE NATAL
- ↑ Профіль на ogol.com.br
- ↑ Профіль на bdfa.com.ar
- ↑ а б Rildo da Costa Menezes. General Manager & Head Coach. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ ESPECIAL CRAQUES, RILDO
- ↑ American Soccer League (Div. 2). Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ April 16, 1980 Transactions
- ↑ Salsa Coach Resigns Under Pressure
- ↑ Rildo. Ex-lateral-esquerdo do Botafogo, Santos e Seleção
- Рілдо да Коста Менезес на сайті ФІФА (англ.)
- Рілдо да Коста Менезес на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Рілдо да Коста Менезес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
1 Жилмар (в) • 2 Джалма Сантус • 3 Фіделіс • 4 Белліні (к) • 5 Бріто • 6 Алтаїр • 7 Орландо • 8 Пауло Енріке • 9 Рілдо • 10 Пеле • 11 Жерсон • 12 Манга (в) • 13 Денілсон • 14 Ліма • 15 Зіто • 16 Гаррінча • 17 Жаїрзіньйо • 18 Алсіндо • 19 Сілва • 20 Тостао • 21 Парана • 22 Еду • Тренер: Вісенте Феола | .svg){kind=small} | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
