Рудольф Бамлер
нім. Rudolf Karl Johannes Bamler
Народився	6 травня 1896(1896-05-06)[1][2] Альтмеркіше-Гее, Зеегаузен (об'єднана громада), Штендаль, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	13 березня 1972(1972-03-13)[1][2] (75 років) Groß Glienicked, Потсдам, НДР
Країна	НДР
Діяльність	військовослужбовець, боєць опору
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	National Committee for a Free Germanyd
Військове звання	Генерал-лейтенант
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, Соціалістична єдина партія Німеччини і Національно-демократична партія Німеччини[d]
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Рудольф Карл Йоганнес Бамлер (нім. Rudolf Karl Johannes Bamler; 6 травня 1896, Остербург — 13 березня 1972, Східний Берлін) — німецький військовий діяч, генерал-лейтенант вермахту, генерал-майор Казарменої народної поліції. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Вступив фанен-юнкером в 59-й польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері, пройшов підготовку офіцера Генерального Штабу.

24 травня 1938 року очолив відділ Абвер III, який відав питаннями військової контррозвідки, керував розгортанням контррозвідки в вермахті, створенням її підрозділів і центрального апарату. Як практично єдиний справжній нацист в Абвері і «особистий представник» Генріха Гіммлера і СС там, прагнув налагодити дружні відносини з гестапо, що можливо, зіграло свою роль в його переводі в армію. 1 березня 1939 року призначений командиром 74-го артилерійського полку.

З початком Другої світової війни 1 вересня 1939 роки очолив штаб 7-го військового округу, а 12 вересня очолив штаб командувача військами в Данцигу-Західній Пруссії. З 25 листопада — начальник штабу 47-го армійського корпусу, а з 15 травня 1942 року по 30 квітня 1944 року — штабу армії «Норвегія».

1 червня 1944 року призначений командиром 12-ї піхотної дивізії. У тому ж місяці в ході Білоруської наступальної операції в Могильовській області дивізія була розгромлена, а Бамлер 27 червня 1944 року взятий в полон групою захоплення на чолі з командиром батальйону 609-го стрілецького полку 139-ї стрілецької дивізії 50-ї армії 2-го Білоруського фронту капітаном Фатіним.

Активно співпрацював з радянськими органами безпеки, брав участь в роботі антинацистських організацій військовополонених.

21 квітня 1950 року репатрійований в НДР; очолив поліцейське училище в Глевені, потім призначений на пост начальника військово-технічного училища коменданта Ерфурта. У 1959 році переведений в штазі, 31 грудня 1963 року вийшов у відставку.

• Фенріх (3 жовтня 1914)
• Лейтенант (31 грудня 1914)
• Обер-лейтенант (18 жовтня 1918)
• Гауптман (1 листопада 1927)
• Майор (1 квітня 1934)
• Оберст-лейтенант (1 серпня 1936)
• Оберст (1 березня 1939)
• Генерал-майор (1 квітня 1942)
• Генерал-лейтенант (1 жовтня 1943)
• Генерал-майор КНП (1 жовтня 1952)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Німецький хрест в золоті (12 березня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» (НДР) в сріблі (1 березня 1966)

• Der Feldzug der ungenutzten Möglichkeiten (1957)
• Operation Polarfuchs. War der Plan des Hitlerschen OKW eines Angriffs auf das neutrale Schweden im Jahr 1943 ein strategischer Schubladenentwurf? (Manuskriptentwurf 1957)
• Der deutsche militärische Geheimdienst bei der Vorbereitung und Durchführung des zweiten Weltkrieges — Tabu der westdeutschen Geschichtsschreibung. In: Militärwesen. Heft 1 1958.
• Die Rolle des deutschen militärischen Geheimdienstes bei der Vorbereitung und Provozierung des zweiten Weltkrieges. In: Mitteilungsblatt der AeO. Nr. 2 1958.
• Wir schützen unseren Frieden. In: Mitteilungsblatt der AeO. Nr. 4 1963.

• Біографія.