Рольф Штайнгаус
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Рольф Штайнгаус | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 1 квітня 1916[1][2] Гахенбург, Hachenburgd, Вестервальд, Рейнланд-Пфальц[2] | |||
| Помер | 1 жовтня 2004[1] (88 років) Бад-Ноєнар-Арвайлер, Рейнланд-Пфальц, Німеччина[1] | |||
| Країна |  Німеччина | |||
| Діяльність | військовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини, підводник, солдат | |||
| Alma mater | Академія командування Бундесверу | |||
| Знання мов | німецька | |||
| Учасник | Друга світова війна[2] | |||
| Військове звання | Kapitänleutnant[d][2] | |||
| Нагороди |
| |||
Рольф Штайнгаус (нім. Rolf Steinhaus; 1 квітня 1916, Гахенбург — 1 жовтня 2004, Бад-Ноєнар-Арвайлер) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне, віцеадмірал бундесмаріне.
3 квітня 1936 року вступив на флот. З квітня 1939 по лютий 1940 року служив в 14-му дивізіоні корабельних гармат. З 11 березня 1940 року — 2-й вахтовий офіцер на підводному човні U-101. З квітня 1941 року служив в 24-й флотилії. З 23 травня по 31 липня 1941 року — командир U-8. З серпня 1941 по березень 1943 року — інструктор 2-ї навчальної дивізії підводних човнів. З 12 червня по 12 грудня 1943 року — командир U-802. З грудня 1943 по серпень 1945 року — референт з навчальних питань в штабі командувача-адмірала підводного флоту.
Після війни навчався на теслю і працював секретарем парламентської групи ХДС в ландтазі Шлезвіг-Гольштейну. Пізніше працював журналістом газет Kieler Nachrichten і Das Parlament та французького інформаційного агентства Франс Прес. В 1956 році вступив в бундесвер. З 1957 року служив у Військово-морській академії в Бад-Емсі, з 1958 року — в Гамбурзі. Потім він служив у командному штабі ВМС штабі і командному штабі сухопутних військ Федерального міністерства оборони. З листопада 1963 року — радником німецької делегації в Багатосторонніх ядерних силах у Парижі. В 1964 році призначений начальником штабу німецького військового представника у Військовому комітеті НАТО у Вашингтоні. В 1970 році став заступником начальника штабу планування Федерального міністра оборони. 1 лютого 1974 року очолив штаб.[3] В 1976 році вийшов на пенсію. В 1977/85 роках — перший президент Німецького морського інституту.
- Кандидат в офіцери (3 квітня 1936)
- Морський кадет (10 вересня 1936)
- Фенріх-цур-зее (1 травня 1937)
- Оберфенріх-цур-зее (1 липня 1938)
- Лейтенант-цур-зее (1 жовтня 1938)
- Оберлейтенант-цур-зее (1 жовтня 1940)
- Капітан-лейтенант (1 червня 1943)
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1975)
- Schreibtischstrategie. Tips und Tricks für Stabsarbeiter. Mittler-Verlag, Herford 1978, ISBN 3-8132-0006-X.
- Soldat Diplomat. U-Boot-Fahrer, Zimmermann, Journalist, Ministerberater; Erlebnisse und Reflexionen eines Offiziers der Kriegsgeneration. Koehler, Herford 1983, ISBN 3-7822-0317-8.
- H. F. Maßmann: Nachruf. In: MOV-MO-DMI-Nachrichten, Heft 12–2004, S. 111*f.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118753266 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 233. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
- ↑ ZEIT ONLINE | Lesen Sie zeit.de mit Werbung oder im PUR-Abo. Sie haben die Wahl. www.zeit.de. Процитовано 12 липня 2022.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
