Ро́зум (лат. ratio; дав.-гр. ὁ νοῦς) — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Вища форма творчої інтелектуальної діяльності, що полягає в усвідомленому оперуванні поняттями й опирається на розкриття їхньої природи та змісту. У повсякденному сприйнятті «розумна істота» — це істота, що сприймає інформацію, мислить, навчається, має бажання й емоції, робить вільний вибір й демонструє доцільну поведінку. Розум характеризує загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання.

У контексті вчення про ноосферу (сферу розумної діяльності), пропонується таке визначення: «Розум — ретранслятор антиентропійного процесу з живої речовини на решту Всесвіту».

Філософські й наукові теорії розуму намагаються зрозуміти природу цієї психічної (або ментальної) діяльності, її характеристики, а також природу «Я» або ж суб'єкта, що має свідомість й здійснює цю діяльність.

На противагу розсудку розум — вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов, самопізнання.

Розум властивий розумним істотам, зокрема людині розумній Homo sapiens.

Одна з характеристик розуму — інтелект.

Природний розум — закладена від народження здатність людини мислити.

В традиції радянської та пострадянської філософії, включно з українською, поняття розуму не несе такого смислового навантаження, як відповідне поняття mind в англомовній філософії. Онтологічний сенс поняття mind перекладається на поняття свідомість.

У «Філософському словнику» Шинкарука окреме гасло Розум відсутнє, є тільки гасло Розум і розсудок, тобто розум розглядається тільки як одна з двох, вища, властивість мислення. Розум означається як здатність людини не тільки до оперування абстрактними поняттями, а й до творчості, до виходу за межі того відомого, усталеного знання, тоді як розсудок означається як здатність людини виконувати формальні, усталені дії.

Філософські категорії розуму й розсудку сформувались головним чином в роботах філософів епохи Ренесансу. Вони відображають характерні можливості теоретичного мислення. Проте розходження розуму й розсудку, як двох «здібностей душі» намітилось ще в античну епоху: якщо розсудок — зіставлення думок задля відповідних висновків, логічне мислення — це з області пізнання відносного, земного й кінцевого, то сутність розуму полягає у відкритті абсолютного знання, пізнання божественного та нескінченого.

У Миколи Кузанського, Джордано Бруно, Йоганна Гамана, Фрідріха Якобі, Фрідріха Шеллінга та інших склалось уявлення про розум як вищу здатність пізнання. Іммануїл Кант вважав, що основною функцією розсудку є впорядкування явищ у мисленні, тоді як розум намагається пізнати річ у собі, хоча й не досягає своєї цілі. Для Гегеля розсудок тотожний метафізичному мисленню, тоді як розум здатний до діалектики^[2]. З точки зору діалектичного-матеріалізму з розсудком пов'язана здатність строго оперувати поняттями, класифікувати факти і явища, формувати логічно-впорядковані системи, тоді як розум, спираючись на розсудок може міркувати творчо, розкривати суть реальності, проводити не тільки аналіз, а й синтез знань.

• Брати розумом — перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно.
• Втрачати розум — позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним.
• Розум потьмарило — втрачати ясність думки, мислення.
• Доходити власним розумом — самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь.
• Не з твоїм розумом — у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь.
• Спа́сти з розуму (зійти з розуму) — збожеволіти.
• Чи ти (він, вона) сповна розуму? — уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано.
• Жити своїм (чужим) розумом — дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань.

Синоніми: Ум, інтелект, здоро́вий глузд, глузд.

Розмовне: толк, мо́зок, голова́, кебе́та, розсу́док, ро́зсуд рідше, розумі́ння, тя́ма, тя́мка.

Діалектичне: товк, застано́ва.

• Інтелект
• Штучний інтелект
• Мислення
• Логіка
• Міркування
• Філософія

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Розум (філософія)

У Вікісловнику є сторінка розум.

• Розум як продук діяльності мозку (англ. The Mind is What the Brain Does) — стаття в часописі National Geographic (березень 2005), 2-31. (англ.)
• Будиський погляд на мислення [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Сучасні наукові дослідження Розуму та Мозку [Архівовано 21 лютого 2011 у Wayback Machine.] — стаття в часописі ScienceDaily [Архівовано 7 вересня 2020 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Розум та мислення — сайт висвітлення поглядів Джідду Крішнамурті на ці явища. (англ.)
• Історія Штучного інтелекту [Архівовано 1 березня 2009 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Опис тесту Т'юрінга [Архівовано 28 березня 2013 у Wayback Machine.]. (англ.)
• Discourse on the mind by Swami Parmanand Ji Maharaj of Bhagwat Bhakti Ashram [Архівовано 19 березня 2009 у Wayback Machine.]. (англ.)

• М. Булатов. Розсудок і розум // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 555. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• А. Єрмоленко. Розум практичний // ФЕС, с.556
• Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. М., 1982. (рос.)
• Сёрль Дж. Сознание, мозг и наука. — Путь, 1993, № 4. (рос.)
• Broad C. D. The Mind and Its Place in Nature [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.], 1925. (англ.)
• Rosenbaum R. Shayna, Donald T. Stuss, Brian Levine, Endel Tulving, Theory of Mind Is Independent of Episodic Memory [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.], Science, 23 November 2007: Vol. 318. no. 5854, p. 1257. (англ.)
• Andy Clark & David J. Chalmers The Extended Mind [Архівовано 10 січня 2007 у Wayback Machine.]. Analysis 58:10-23, 1998. Reprinted in (P. Grim, ed.) The Philosopher's Annual, vol. XXI, 1998. (англ.)

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.