Рогволод Всеславич
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Рогволод Всеславич | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| Народження: | 1054[1] | |
| Смерть: |
1128[2][3][1] Полоцьк, Полоцьке князівство | |
| Рід: | Рюриковичі | |
| Батько: | Всеслав Брячиславич[4] | |
| Діти: | Рогволод Борисович, Іван Рогволодовичd і Звенислава Борисівна | |
Рогволод Всеславич (1057(?) — 1128) — князь полоцький (1101—1128) (за іншими версіями князь друцький (1101—1127) і полоцький (1127—1128)) з династії Рюриковичів, гілки Ізяславичів Полоцьких. Хрещене ім'я — Борис[5]. Син полоцького князя Всеслава Брячиславича, онук Брячислава Ізяславича і правнук Ізяслава Володимировича.
Вважається другим сином Всеслава[6][5], за іншими даними — був старшим його сином[7]. Після смерті батька у 1101 році Полоцьке князівство було розділено між його синами. Борис-Рогволод зайняв старший, полоцький престол, хоча на думку низки істориків отримав незначне Друцьке князівство.
У літописах згадується лише двічі. Крім того певні відомості про нього відомі з «Житія» Єфросинії Полоцької, та пізнішої Хроніки Биховця.
У 1102 році Рогволод здійснив похід на литовське плем'я ятвягів, після повернення з якого заклав на кордоні з мінським князівством брата, Гліба місто Борисов. У 1120 році згадується в «Житії Єфросинії Полоцької» як полоцький князь та учасник заснування Спаського монастиря. З діяльністю Бориса зв'язують «Борисові камені» — відомі білоруські пам'ятки епіграфіки ХІІ століття.
1127 року Рогволода запросили на князювання до Полоцька після того як полочани прогнали його старшого брата Давида через нерішучість у відстоюванні прав міста перед Києвом. Саме ім'я «Рогволод», яке пов'язувалося із давнім незалежним правителем Полоцька, Рогволодом, було викликом руській столиці[5].
Рогволод Всеславич помер у 1128 році, можливо не без сторонньої допомоги, у віці не менше 70 років.
Діти від невідомої дружини:
- Рогволод-Василь (? — після 1171) — князь полоцкий (1144—1151), (1159—1162), та князь Друцкий (1127—1171, з перервами)
- Іван (?—після 1139)
- Звенислава (до 1127 — після 1173) — стала черницею під іменем Євпраксія, канонізована
За його наказом у 1-ій третині XII століття на так званих Борисових каменях (монументальні пам'ятники епіграфіки 12 століття. У Білорусі знайдено 7 великих валунів) були вирубані 6-кінцеві хрести та написи. До прийняття християнства ці валуни були язичницькими фетишами.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Рогволод Всеславич // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVIа. — С. 882.
- ↑ Данилевич В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV столетия — Киев: 1896. — С. 71. — 260 с.
- ↑ Борис Всеславич // Русский биографический словарь / за ред. A. Polovtsov — Санкт-Петербург: 1905. — Т. 14. — С. 384.
- ↑ а б в Войтович Л., 2002, Розділ: 3.2. Ізяславичі Полоцькі.
- ↑ Алексеев Л. В. Полоцкая земля // Древнерусские княжества X—XIII вв. — М., −1975. — с.56;
- ↑ Загорульский Э. М. Генеалогия полоцких князей Изяславичей. — Мн.: ВУЗ-ЮНИТИ, 1994. — C. 6—8.
- Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2002. — Розділ: 3.2.
- Загорульский Э. М. Генеалогия полоцких князей Изяславичей. — Мн.: ВУЗ-ЮНИТИ, 1994.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рогволод Всеславич
|  | ||||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
